На минулих вихідних Фестивальний причал у Дніпрі перетворився на справжній музей просто неба. Близько 30 раритетних автівок і чотири легендарні мотоцикли. У кожного транспортного засобу своя унікальна історія. Вони виїхали на традиційний пробіг ретротехніки «За Весною».
З такої нагоди організатор заходу Михайло Прудніков, директор технічного музею «Машини Часу», навіть вдягнувся у вінтажний шкіряний плащ.
«Ми влаштували зустріч-пробіг «За весною». Це традиційний захід для тих, хто цікавиться ретроавтівками та хоче їх показати нашим містянам.
Цьогоріч є представник німецького автопрому – «Mercedes». Трохи перероблений. За документами, можливо, він і довоєнний (ІІ Світова війна), але в ньому трохи покопалися наші майстри.
Я б, наприклад, звернув увагу на два «горбатих запорожця». Це «ЗАЗ 965». Вони десь 1962-1964 років. Ще є цікавий представник із мотоклубу – угорський мотоцикл «Pannonia». Це достатньо популярна, але рідкісна модель. Цікаво, що коляска в нього з алюмінію».
Серед учасників автопробігу Ілля. Він приїхав як раз на легендарному музейному експонаті «Pannonia».
«Коляска Duna – це головна візитівка комплекту. Вона має характерну аеродинамічну форму, що нагадує ракету або човен, і виготовлена з полірованого алюмінію, що робить її значно легшою за сталеві аналоги. Він у класичному чорному кольорі з фірмовими цировками (лініями) на баку та крилах. Мотоцикл має м’яку підвіску. Це робило його популярним для дальніх поїздок. Хоча потужності 250-кубового мотора для важкої коляски з пасажиром іноді бракувало. Цей мотоцикл можна побачити у фільмі «Червона перлина кохання».
Ілля залюбки з вітерцем катав на Pannonia бажаючих. А ще давав змогу сфотографуватися, сидячи в колясці із раритетним шоломом на голові.
До речі, в неї правильно сідати зсередини, щоб не подряпати крило мотоцикла. Там є для цього спеціальна посадкова платформа.
Дехто з мотолюбителів навіть продемонстрував каскадерський трюк, проїхавшись на двох колесах цього раритетного триколісного.
Подивитися на ретроавто та мотоцикли прийшли Серафим із дідусем Сергієм. Хлопчик навіть записав відеоогляд про дво- та триколісні.
«Мені найбільше подобається «Іж Юпітер-5», – поділився своїми враженнями юний поціновувач ретротехніки. А його дідусь додав: «Колись я їздив на схожому мотициклі, на Jawa. Так що зараз дивлюся на експонати з ностальгією. Приємно й онуку показати. Він цим теж цікавиться.
А ще у нас у гаражі є старий «Запорожець». На жаль, він зараз не на ходу. Але ми разом з онуком мріємо його відремонтувати».
На виставку ретротехніки під відкритим небом прийшли й Єгорка з матусею. Довго стояли біля раритетного представника німецького автопрому.
«Взагалі мені подобаються машини. Тому хочу побачити, які раніше були автівки: красиві, доглянуті. Особливу увагу звернув на «Mercedes». Дуже стара автівка – 150 років. Написано, що на ній Штірліц їздив».
Серед відвідувачів виставки – літнє подружжя. Вони були знайомі із родиною попереднього власника однієї з автівок-експонатів. Пан Віктор розповів директору музею історію «Побєди», за якою Михайло свого часу їздив аж у Мукачевський район й до цього дня думав, що вона звідти, з Берегового. Виявилося, що не так.
«Толік Шарко купив її в Говядино, Береславський район, Херсонська область. Якось на одному із перехресть в це авто влетів мотоцикліст. У результаті після тієї ДТП Толік зостався без ноги. Потім автівка довго стояла у дерев’яному гаражі. За нею ніхто не доглядав, тому вона така іржава. Згодом його син вирішив покататися й трохи пошкодив машину».
Механік музею Валентин розповів про старовинний радар і продемонстрував його.
«На виставці представлена чеська Tatra T700. На її даху знаходиться сигналізація, а у багажнику – радар «Бар’єр 2М». Його прикріплювали до бокового скла. І стояли ним вимірювали швидкість руху».
Багато хто з відвідувачів ретровиставки волів відчути себе в ролі водія блакитного «Volkswagen». Адже власник автівки Ілля дозволяв попозувати за її кермом.
«Це Volkswagen T3. Так звана допелькабіна. У нас не часто трапляється такий кузов. Це оригінальний, не перероблений, як багато людей вважають. Відвідувачі розглядають авто, особливо здивовані, що в нього двигун знаходиться позаду, під підлогою вантажного відсіку. Придбана ця автівка була у 2022 році для потреб бригади мого брата, який служив добровольцем. На жаль, він загинув у 2024-му. Автівка повернулася до мене. Я її планую залишити у себе як пам’ять про брата. А в автопробігу беру участь вдруге. На авто є відповідна наліпка. Уперше було восени».
Після півторагодинної виставки просто неба всі учасники зустрічі-пробігу «За весною» вишикувалися й організовано рушили з Фестивального причалу. Зазвичай їхали у бік річпорту. Але цього разу змінили маршрут – по Набережній Перемоги до будівлі технічного музею «Машини Часу». А там вже влаштували екскурсію та барбекю-відпочинок.
Ольга Ховрич
Джерело: dnipro.press
Discussion about this post