Україна суттєво посилила кампанію далекобійних ударів по території Росії, причому за кілька місяців кількість таких атак зросла приблизно втричі.
Аналіз Associated Press показує, що Київ дедалі активніше переносить бойові дії далеко за межі фронту, змушуючи російську протиповітряну оборону захищати значно більшу територію та одночасно створюючи загрозу для нафтопереробки, оборонної промисловості, логістики й військових об’єктів РФ.
За даними AP, у липні Україна завдавала далекобійних ударів приблизно утричі частіше, ніж на початку року. Йдеться про сотні атак, які були проаналізовані на основі заяв українських військових, російських чиновників та державних медіа. Головний ефект цієї кампанії полягає не лише у безпосередньому знищенні окремих об’єктів, а й у тому, що Росії доводиться розосереджувати сили ППО на значно більшій площі.
У матеріалі виділяють чотири основні категорії цілей українських атак. Першою є нафтова інфраструктура, яка має стратегічне значення для російської економіки та військової машини. Удари по нафтопереробних підприємствах покликані скорочувати можливості Росії отримувати доходи від продажу пального та водночас створювати додаткові проблеми на внутрішньому паливному ринку.
Другою важливою категорією залишаються підприємства оборонної промисловості. Їхнє ураження має на меті послабити здатність Росії у довгостроковій перспективі виробляти озброєння та компенсувати витрати на війну. Окремо Україна атакує російські системи протиповітряної оборони та радари, намагаючись створити умови для проходження власних ударних засобів до важливих цілей.
Четвертим напрямом стали об’єкти роздрібної та логістичної інфраструктури. У цьому контексті AP згадує атаки на склади Wildberries. Українська сторона заявляє, що компанія допомагає забезпечувати російську армію, хоча в Росії це заперечують. Таким чином, далекобійна кампанія поступово охоплює не лише безпосередньо військові об’єкти, а й елементи економічної системи, які можуть бути пов’язані з війною.
Особливе місце в цій кампанії займає окупований Крим. Значна частина українських атак на російську ППО та радіолокаційні системи припадає саме на півострів. За словами командувача Сил безпілотних систем Роберта «Мадяра» Бровді, які наводить AP, мета таких ударів полягає не тільки у знищенні конкретних військових об’єктів. Україна прагне зробити Крим непридатним для використання Росією як військового плацдарму.
Масштаб українських можливостей також демонструє географія атак. У липні Київ уразив найбільший нафтопереробний завод Росії, розташований на відстані понад 2500 кілометрів від України. Це показує, наскільки далеко від української території тепер може поширюватися ударна кампанія.
Окремим напрямом стали підприємства, які мають значення для російського військового виробництва. Серед них AP згадує завод, що виробляє навігаційні системи. За даними джерела, Україна кілька разів завдавала ударів по такому об’єкту, зокрема із застосуванням власної ракети «Фламінго».
Водночас американське агентство застерігає від перебільшення результатів окремих атак. Підтвердити ефективність усіх українських ударів незалежними даними неможливо. Зокрема, Україна заявляла про ураження супутникових, розвідувальних та радіоелектронних об’єктів у Росії у травні та червні, однак супутникові знімки, проаналізовані AP, не продемонстрували серйозних пошкоджень на частині цих об’єктів.
Ще однією проблемою для України залишається точність та ефективність власного далекобійного озброєння. За наведеними у матеріалі оцінками, українські ракети все ще поступаються західним аналогам за окремими характеристиками, зокрема точністю та малопомітністю. Через це Київ змушений використовувати велику кількість безпілотників, щоб перевантажувати російську ППО та створювати можливість для проходження ракет до цілі.
За оцінкою британського аналітика Джастіна Уотлінга, яку цитує AP, крізь російську оборону може проходити лише близько 5–9% випущеного Україною озброєння. Однак навіть за такого співвідношення масштаб застосування дронів дозволяє створювати системне навантаження на російську ППО, яка змушена одночасно прикривати фронтові райони, великі міста, промислові підприємства та стратегічні об’єкти в глибині країни.
Україна водночас нарощує власне виробництво зброї. За даними AP, після усвідомлення ризику можливого скорочення американської підтримки Київ почав активніше інвестувати у розвиток власного військово-промислового комплексу. Виробництво озброєння вдалося збільшити вдвічі, а строки розробки та виготовлення нових систем скоротилися з багатьох років і десятиліть до років або навіть місяців.
Ця тенденція змінює сам характер війни. Якщо раніше основна увага була зосереджена на лінії фронту, то тепер Україна дедалі активніше використовує повітряний простір для впливу на російський тил. Саме на це звернув увагу президент Володимир Зеленський, заявивши, що Росія втрачає ініціативу, оскільки Україна переносить бойові дії із фактично застиглого фронту в небо.
При цьому Київ продовжує коригувати свою далекобійну кампанію. За повідомленням РБК-Україна, 10 серпня Зеленський заявив, що Україна затвердила нові удари по цілях на території Росії та скоригувала частину вже наявних операцій. Це означає, що далекобійні можливості розглядаються як окремий системний напрям війни, а не як серія поодиноких атак.
Таким чином, головна зміна полягає не лише у збільшенні кількості українських ударів. Київ поступово формує модель, за якої російський тил перестає бути відносно безпечним простором. Нафтова галузь, оборонні підприємства, радари, ППО, логістика та інші об’єкти опиняються під постійною загрозою, а Росії доводиться витрачати більше ресурсів на їхній захист.
Для Кремля це створює одразу кілька проблем. Захист величезної території потребує значної кількості систем ППО, тоді як їхня концентрація в одному районі автоматично створює вразливість в іншому. Одночасно удари по нафтовій та оборонній інфраструктурі можуть впливати на економічні можливості Росії вести затяжну війну.
Україна, своєю чергою, демонструє, що навіть за обмежених ресурсів може поступово збільшувати дальність, частоту та географію атак. І хоча не кожен удар досягає заявленої мети, сама зміна масштабу кампанії змушує Росію переглядати систему захисту свого стратегічного тилу.
У підсумку далекобійна кампанія стає одним із ключових способів України змінювати баланс війни поза межами безпосередньої лінії фронту. Зростання кількості атак, розвиток власного виробництва та удари по критично важливих елементах російської військово-економічної системи свідчать про поступовий перехід до війни, у якій безпечного тилу для Росії стає дедалі менше.
