Захід дозволяє Україні вести війну, але не вигравати її чи виживати після неї – Le Monde
Політика Заходу дозволяє Україні вести війну, але не вигравати її чи виживати після неї. За словами президента Володимира Зеленського, вторгнення України до Росії мало на меті змусити Москву припинити агресію.
Оглядач Le Monde Сільві Кауфманн пише, що цей трюк зруйнував уявлення про безвихідь, але не змінив хід війни.
Це був сюрприз літа. У похмурій і смертоносній війні, яка загрожувала зайти в глухий кут, українські війська 6 серпня розпочали операцію, якої ніхто, і тим більше російський агресор, не очікував: вторгнення на територію загарбника.
Здивований зухвалістю маневру, Кремль став свідком капітуляції сотень своїх призовників – принаймні тих, хто ще живий – які мали охороняти кордон, евакуювали 200 000 мирних жителів і спостерігали за просуванням української армії. Майже місяць потому київські війська все ще у Курській області, де контролюють близько 1200 квадратних кілометрів російської території.
«Чи змінив цей переворот хід війни? Військово – ні. Водночас російські війська продовжували просуватися на схід України. Стратегічне місто Покровськ ось-ось впаде, його населення евакуюють. Фронт знову руйнується, ще швидше, ніж під Бахмутом і Авдіївкою», – пише Кауфманн.
Замість того, щоб розпочати повномасштабний контрнаступ, щоб відбити українське вторгнення, Володимир Путін віддав перевагу криваво помститися ракетним залпом по кількох українських містах.
Проте з політичного погляду наступ України має переваги. Після провалу контрнаступу у 2023 році, який був настільки широко розголошений, що росіяни мали достатньо часу, щоб підготуватися до нього, це несподіване вторгнення підвищило український моральний дух і розвіяло ідею повного глухого кута. Українська армія повернула ініціативу. Це ще раз виявило вразливі місця російської розвідки.
Наступ України також суперечить легенді про невичерпну російську силу. І хоча Києву байдуже до російських територій, захоплених його військами після 6 серпня, оскільки, на відміну від Росії, Україна не проводить загарбницьку стратегію, це завоювання все одно може мати вагу в переговорах.
Президент Володимир Зеленський також навів дипломатичне обґрунтування вторгнення. Метою, як він заявив 27 серпня, було «змусити Росію припинити війну». Не вперше український лідер порушує тему припинення конфлікту; він часто натякав на це в останні місяці, оскільки тиск на переговори також посилювався в дискусіях між західними експертами та дипломатами.
У есе журналу Internationale Politik Quarterly дві відомі німецькі дослідниці Клаудія Мейджор і Яна Пульєрін дають жахливу оцінку балансу сил, сприятливого для Росії після двох з половиною років повномасштабної війни. Така ситуація, зазначають вони, багато в чому пов’язана з неспроможністю країн-союзників надати Києву військову допомогу в необхідні терміни та обсяги.
«Тепер варто побоюватися, що підтримка не тільки не стагнує, а й зменшиться», – пишуть вони.
Вони зазначають, що хоча США та Німеччина погоджуються послабити Росію, вони не хочуть провокувати її поразку, оскільки вони одержимі страхом ескалації конфлікту. Передбачуваним результатом цього спостереження є те, що «Україна, швидше за все, буде змушена припинити війну на російських умовах – тобто, продиктований мир або капітуляція» та здати щонайменше 20% території України, яка зараз знаходиться під російською окупацією. Цей «найгірший сценарій» змусить Захід прийняти рішення про захисні заходи для решти 80% території України до її вступу до Європейського Союзу та НАТО.
