Метапневмовірусна інфекція у птиці передусім спричинює атрофію війчастого шару в респіраторному тракті, а також некроз/десквамацію епітелію, появу клітинного детриту в просвіті носових ходів і трахеї. Клінічно це може супроводжуватися опуханням інфраорбітальних синусів, пише журнал «Наше птахівництво».
Якщо ж метапневмовірус потрапив до репродуктивного тракту птиці, він розмножується в тканинах яйцеводу, що відповідають за синтез кальцію. У результаті формується яйце з насічкою чи тонкою шкаралупою. Змінюється і цілісність шкаралупи яйця, що полегшує проникнення інфекції, зокрема сальмонели.
Для вирішення проблеми з метапневмовірусом важливі своєчасні діагностика й вакцинація. Для цього слід визначитися з такими питаннями:
– вірус якого субтипу буде у складі вакцини (субтип А чи Б, курячого чи індичого походження);
– жива вакцина чи інактивована;
– терміни вакцинації і метод введення.
Останніми роками з’явилося багато даних щодо коінфікування птиці метапневмовірусом і вірусом бронхіту. Якщо в осінньо-весняну пору спостерігаються симптоми інфекційного бронхіту, незважаючи на те, що схема вакцинації від інфекційного бронхіту зазвичай дієва, доцільно оцінити епізоотичну ситуацію щодо метапневмовірусної інфекції. У таких випадках стабілізуються спалахи респіраторної інфекції в осінньо-весняний період у результаті введення вакцинації від метапневмовірусної інфекції.
З огляду на це не завжди доцільно спершу змінювати схему вакцинації проти інфекційного бронхіту чи вважати, що вакцина проти нього неефективна. Передусім варто позбутися супутніх інфекційних або інших стимулювальних чинників.
Також метапневмовірусна інфекція може бути однією з причин постійної проблеми з бактеріальною інфекцією після 20-го дня життя бройлерів, симптоми якої повертаються через декілька днів після припинення лікування.
Нагадаємо, одночасне застосування вакцин знижує стрес у птиці.
