У Курську стояли непідготовлені і слабкі підрозділи армії РФ
Генштаб ЗСУ вдало обрав момент для початку операції в Курській області, дочекавшись ротації на російському боці кордону.
Про це пише військово-аналітичний The Soufan Center з Нью-Йорка.
Вражаючий успіх перших днів операції експерти пояснюють зокрема тим, що Україна змогла захопити росіян зненацька. При цьому у вторгненні брали участь досвідчені та добре оснащені підрозділи ЗСУ, передислоковані з донецького фронту, тоді я з російського боку діяли непідготовлені підрозділи ФСБ, так званий спецназ «Ахмат» і напівполіцейські підрозділи Росгвардії.
Як і решта російських кордонів, ділянка в Курській області була слабо захищеною, оскільки максимум сил і ресурсів Росія кинула на спробу окупувати український Донбас. Однак саме в Курській області нещодавно відбулася реорганізація командування та структури сил, в результаті чого тут діяли погано організовані та неукомплектовані підрозділи. Ті ж частини, які були боєздатними, були відправлені на знищення українського Вовчанська в сусідній Харківській області.
«Вторгнення ще раз підкреслило труднощі, з якими російські сили реагують на раптові зміни на полі бою. Нечіткі структури керівництва та відсутність координації між розрізненою групою недосвідчених підрозділів, передислокованих на Курський виступ, заважали Росії оперативно відповісти на атаку», – кажуть аналітики.
Вони зауважують, що російські війська загалом досить повільно пристосовуються до будь-яких змін у воєнній ситуації, і рятує Росію виключно кількісна перевага у живій силі та техніці.
«Хоча Кремль, швидше за все, знайде спосіб стабілізувати Курський виступ найближчими днями, збентеження від того, що іноземні війська вперше після Другої світової війни захоплюють російські міста, неможливо позбутися», – наголошують в Soufan Center.
Аналітики також звернули увагу на те, що Путін призначив керувати обороною Курська свого давнього соратника, колишнього тілоохоронця Олексія Дюміна.
«Рішення Путіна призначити Дюміна, члена свого найближчого оточення, підкреслює як його бажання тримати пильний контроль над відповіддю, так і його відсутність довіри до військових», – кажуть оглядачі.
