Експерти кажуть, що інвестиції в Росію – це економіка без правил.
Для посланців президента США Дональда Трампа Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера, які спільно працюють над угодою про припинення війни в Україні, Росія є країною величезних природних ресурсів та багатих бізнес-можливостей. Але низка досвідчених американських інвесторів кажуть, що путінська Росія ще довго залишатиметься підступним бізнес-середовищем, пише The Wall Street Journal.
Згідно з публічними коментарями Кушнера та Віткоффа, а також словами людей, знайомими з їхнім мисленням, повернення Росії у світову економіку принесе гроші американським інвесторам і стабілізує відносини Москви з Україною та Європою.
Видання зазначає, що Кушнер та Віткофф не перші американські бізнесмени, які розглядають Росію як країну щедрості, і не перші, хто виступає за мир через прибуток. Але багато ветеранів нестабільної економіки скептично ставляться до того, що РФ щедро винагородить американський капітал або що багато американських інвесторів потягнуться до режиму Владіміра Путіна, як тільки Вашингтон зніме санкції.
«Росія — це не Смарагдове місто чи Ельдорадо. Розмір винагороди менший, ніж деякі люди думають», — сказав аналітик з питань геополітичних ризиків Чарльз Гекер, який пропрацював чотири десятиліття в Радянському Союзі та Росії.
Економісти вказують, що економіка Росії, обсяг якої становить 2,5 трильйона доларів — стільки ж, скільки економіка Італії — страждає від слабких перспектив довгострокового зростання, скорочення населення, зменшення запасів нафти, яку можна легко видобувати, та відсутності факторів зростання, крім енергетики.
Що ще гірше, вказують інвестори, – це ризик втратити свої активи, і навіть опинитися у в’язниці, у дедалі більш автократичному та націоналістичному режимі, якому бракує верховенства права, який переписує умови угод, конфіскує майно та ставиться до Заходу з глибокою підозрою.
Так, Гекер вважає, що навіть врегулювання війни в Україні не розірве цикли ворожості щодо Заходу, обтяжуючи іноземні компанії постійною геополітичною невизначеністю.
«Загальна ворожість Росії до Заходу триватиме доти, доки Путін перебуватиме в Кремлі, і, можливо, навіть довше. Нерозумно вважати, що зараз раптом перед західними компаніями з’явиться червона доріжка», – сказав він.
У певній мірі цю думку підтверджують і заяви Кремля: «Усім слід дозволити повернутися, але повернення сюди коштуватиме їм дуже дорого», – сказав ще восени речник Путіна Дмітрій Пєсков.
Колишня чиновниця Центробанку РФ, яка зараз є науковим співробітником Центру Карнегі Росія Євразія в Берліні, Алєксандра Прокопенко каже, що ідея про те, що компанії масово повернуться до Росії, – це порожні розмови.
«Для будь-якого звичайного іноземного інвестора Росія все ще є непривабливою для інвестицій», – сказала вона.
В разі зняття санкцій до РФ повернуться радше експортери, які можуть продавати товари, не інвестуючи багато коштів, хоча багато хто зіткнеться з китайським імпортом, який зараз домінує на багатьох російських ринках.
Інвестори, чиї активи були експропрійовані після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, також можуть спробувати повернути частину своїх коштів. Зокрема Exxon Mobil провела переговори з керівниками російських енергетичних компаній щодо повернення до нафтогазового проекту на Сахаліні, де втратила 4,6 мільярда доларів після того, як Росія розпочала війну у 2022 році.
«Якщо в Арктиці є унікальні активи, такі як надзвичайні газові родовища, я не здивуюся, якщо компанії спробують забезпечити собі доступ до них. Але я був би здивований, якби хтось почав роками вкладати мільярди в реальні інвестиції», – заявив голова приватної інвестиційної компанії Baring Ventures Майкл Калві, який три десятиліття пропрацював фінансистом у Росії.
Одним із стримуючих факторів, за словами Калві, є те, що санкції можуть повернутися через відновлення війни в Україні та гібридну війну Росії з Європою. Крім того, є ще більше особистих небезпек, пов’язаних з веденням бізнесу в Росії.
Калві був одним із найвідоміших американських бізнесменів у Росії. Його фірма Baring Vostok фінансувала технологічні компанії, такі як «Яндекс». У 2019 році, після ділового конфлікту з інвесторами, пов’язаними з Кремлем, Калві арештували і ув’язнили. І хоча потім вирок скасували, він покинув Росію та каже, що не планує більше повертатися.
Калві зазначає, що Росія справді має цінні природні ресурси, а також обдарованих підприємців у сфері технологій, але «вона також має системні ризики, жертвою яких став я».
Війна понад усе: Кремль збільшив воєнні витрати майже на 20% — ЦПД
З початку війни Кремль посилив контроль над російською економікою, конфіскуючи майно іноземних та вітчизняних інвесторів та передаючи його бізнесменам, лояльним до Путіна. За даними московської юридичної фірми «Некторов, Савельєв та партнери», станом на це літо було конфісковано активів на суму близько 49 мільярдів доларів і темпи націоналізацій прискорюються.
Син колишнього найбагатшого російського олігарха Міхаіла Ходорковського Павєл, який живе в США, каже, що будь-які угоди за участю американських інвесторів, схвалені Путіним, можуть бути дотримані лише за часів влади президента Трампа.
«Путін дотримається слова, даного лише тій людині, якій він його дав», – сказав він.
За його словами, капіталомісткі іноземні інвестиції в російську Арктику чи інші регіони передбачатимуть значні початкові витрати та принесуть віддачу лише через роки. Інвестори повинні бути впевнені в довгостроковій дружній поведінці Кремля.
Однак є і ті, що бачать потенціал для заробітку, але висловлюють сумніви у доцільності інвестицій зараз.
«Звичайно, Росію врешті-решт слід реінтегрувати у світову економіку. Якщо у вас неагресивна Росія, то такий економічний зв’язок має сенс. Але не в той час, коли вони вторгаються та погрожують своїм сусідам», – заявив керівник енергетичної компанії з Х’юстона Алан Бігман, який роками був фінансовим директором російського нафтового виробника ТНК.
Він зазначив, що Путін використовував колишню торгівлю із Заходом для нарощування своїх військових сил. Більшість експертів з питань Росії прогнозують, що він зробить це знову.
WSJ вказує, що Росія прийняла капіталізм без інституцій, які забезпечують його функціонування на Заході, таких як чіткі правила чи захист прав власності.
Однак правління Путіна ставало дедалі більш автократичним, передбачуваність бізнес-середовища в Росії «з поганого знову стала жахливою, і з того часу вона залишається жахливою», кажуть фінансисти.
Попри на зростання напруженості, Західна Європа на чолі з Німеччиною дотримувалася своєї віри в те, що торгівля та інвестиції зрештою можуть приборкати репресії Росії всередині країни та реваншизм щодо її сусідів.
Залицяючись до Білого дому, Москва заявила про можливості спільних підприємств в Арктиці, яка містить величезні невикористані енергетичні ресурси, а також про розвідку російських родовищ рідкісноземельних металів. Але багато з цих родовищ знаходяться у віддалених, важкодоступних місцях.
Росія входить до трійки найбільших світових виробників нафти, поряд зі США та Саудівською Аравією, але ще до повномасштабної війни багато основних нафтових родовищ Росії виснажувалися, що змушувало виробників переходити до складніших та дорогих нафтових родовищ на крайній півночі та сході.
За офіційними даними Міністерства енергетики Росії, частка російських запасів нафти, класифікованих як важковидобувні, зросте до 80% до 2030 року з 59% сьогодні. Як наслідок, деякі прогнози передбачають падіння видобутку щонайменше на 10% до кінця десятиліття.
У The Telegraph розповіли, що об’єднує Трампа й Путіна
Видання пише, що найкращі роки зростання Росії припали на період з 2000 по 2008 рік, коли світові ціни на нафту постійно зростали. Тоді вона була однією з перших країн БРІК. З того часу її показники були нерівномірними.
«Мотор заглох після того, як ціни на сировинні товари перестали зростати», – сказала економіст Інституту міжнародної економіки Петерсона у Вашингтоні Еліна Рибакова.
За її словами, бум сланцевого газу в США сприяв стагнації Росії. А зіткнувшись із падінням народної підтримки, Путін змінив наратив на користь націоналізму.
Як іноземний інвестор, каже Рибакова, «ви приходите до середньої європейської економіки, яка сповільнюється та залежить від витрат на озброєння. Чому?»
Discussion about this post