Вячеслав Мойсєєв: Герой, який повернувся після трирічного полону –

2 травня морський піхотинець Вячеслав Мойсєєв, що реабілітується у Львові, вирушив на коні площею Ринок на честь 770-річчя міста. Чоловік зазначив, що рік тому, будучи в полоні, навіть не міг уявити собі таку подію.

Вячеслав, звільнений з полону військовослужбовець 36 окремої бригади морської піхоти, розповів про свій шлях з фронту до полону. Він вступив до морської піхоти у жовтні 2021 року, маючи досвід служби в АТО з 2018 року. Під час відбору до підрозділу він проходив фізичні випробування, але нині лише починає займатися реабілітацією, пише Суспільне.

Перед початком повномасштабного вторгнення Вячеслав перебував у Маріуполі, де в ніч з 23 на 24 лютого, будучи на даху, вперше почув обстріли. Тоді він зрозумів, що почалася війна, і незабаром його підрозділ отримав наказ обороняти місто.

Протягом тижня морпіхи знаходилися в штабі, підбиваючи російську авіацію. Вони збили два літаки та вертоліт, і, попри складні умови, Вячеслав тримав зв’язок із мамою, запевняючи її, що все гаразд.

Після тижня оборони їх перевели на завод “Азовелектросталь”, де морпіхи зазнали значних втрат під натиском ворога. Вячеслав отримав численні контузії і свідчив про жахливі умови у бункері. Під час одного з авіанальотів він був важко поранений і втрачав свідомість.

У перші дні оборони продовольства вистачало на тривалий термін, але вже незабаром запаси вичерпались. Вояки варили макарони та крупи, а зв’язок із зовнішнім світом можна було зберегти лише пробігаючи під обстрілами до точки, де працював мобільний зв’язок.

На початку квітня їх перевели на прорив до Волновахи. Однак, унаслідок великих втрат у живій силі, в результаті бойових дій вони потрапили в засідку і в полон.

У полоні Вячеслав зазнав жорстоких катувань, його побили і принижували, але навіть в умовах неймовірних страждань він зберіг надію на повернення. Після тривалої одержимості болісними умовами він зміг виконати умови, щоб написати листа додому. На жаль, його мати ніколи не отримала цього листа.

Протягом трьох років йому доводилося проходити численні допити, де він відповідав на питання про свої дії на фронті. Постійні катування та обмеження в їжі призвели до швидкого втрати ваги.

Коли нарешті він був звільнений, Вячеслав повернувся на батьківщину, де його зустріли зі сльозами і радощами. Тепер він проходить реабілітацію у Львові, активно займається спортом і театральною діяльністю.

Окрім виступів у ветеранському театрі “Незламних”, Вячеслав також займається іпотерапією, відзначаючи, наскільки важливою для нього є підтримка та увага товаришів. Його картина мрій про повернення додому і будинок предків стали для нього символом надії та витримки.