Зазвичай великі за масою яйця ‒ понад 100 г ‒ відкладають старі (переярі) індички-несучки. Заплідненість у таких яєць буде нижчою, проте виводимість ‒ вищою, а індичата більшими за масою та життєздатнішими.
Про це пише журнал «Наше птахівництво».
На інкубацію великі яйця слід закладати в окремі шафи з відповідним температурно-вологісним режимом або закладати раніше в середньому на 6 годин, ніж яйця модального класу.
В іншому випадку індичата з таких яєць залишаться живими, але невиведеними, або відійдуть у категорію слабких, оскільки на момент основної вибірки будуть ще не просидженими.
Крім того, великі яйця подовжуватимуть вивідний процес, а кондиційний молодняк буде отримано тільки під час так званої зачистки, якщо така маніпуляція застосовується в інкубаторії.
Часто великі за масою яйця ‒ дво- або трижовткові. Зазвичай вони подовженої форми з нечітко виділеними гострим і тупим кінцями. Мають одну підшкаралупну оболонку і шкаралупу. Проте розташування жовтків може різнитися: окремо один від одного чи щільно прилягають.
Ця аномалія ‒ наслідок порушення діяльності яєчника та яйцеводу, де відбувається передчасна чи одночасна овуляція декількох яйцеклітин. Затримка перистальтики яйцеводу призводить до затримки жовтка й овуляції наступної яйцеклітини. За стресових ситуацій виникає антиперистальтика яйцеводу, і жовток починає рухатися в зворотному напрямку, де зустрічається з наступним жовтком, у якому відбулася овуляція.
Двожовткові яйця часто зустрічаються й у молодок, які щойно розпочали яйцекладку. Також можливі спадкові чинники, коли певна кількість несучок відкладає яйця з указаною аномалією.
Близько 60% випадків знесення двожовткових яєць трапляється в результаті одночасної овуляції декількох жовтків, 25% ‒ за передчасної овуляції наступного жовтка, 15% ‒ через порушення перистальтики яйцеводу.
Як повідомлялося, заплідненість яєць індичок у племінний сезон можна тримати на рівні 90-92%.
