Велика кількість українських дронів стала проблемою для Росії

В Україні працюють сотні виробників безпілотників, що створюють широкий спектр дронів, формуючи арсенал із різнорідних моделей. Українські «пташки» летять з усіх сторін. Аналітики вбачають у цьому процесі як плюси, так і мінуси.

Про це пише Business Insider.

Більшість безпілотників Україна виробляє самостійно, що критично важливо з огляду на роль дронів у війні та нестабільність західної допомоги. За офіційними даними, 96% із 1,5 мільйона дронів, закуплених минулого року, виготовлено в Україні, часто в майстернях і гаражах.

Україна спростила передачу технологій військовим, минаючи традиційні бюрократичні процедури. Багато підрозділів отримують дрони через краудфандинг, купуючи цивільні моделі. В результаті українські оператори використовують широкий спектр безпілотників із різними характеристиками.

Дімко Жлуктенко, оператор дронів Українських військ безпілотних систем, зазначив, що використовував кілька типів дронів, здебільшого українського виробництва, з незначним вмістом китайських комплектуючих. Інший оператор повідомив, що застосовує лише три типи розвідувальних дронів.

Жлуктенко наголошує, що менша різноманітність моделей у росіян робить їхні дрони більш вразливими: «Нам дуже легко їх здивувати». Повільніші темпи інновацій у РФ дозволяють Україні ефективніше знаходити способи протидії.

Джеймс Паттон Роджерс із Корнелльського університету пояснює, що менша кількість моделей безпілотників спрощує Росії їх ідентифікацію, вивчення сигналів та розробку засобів радіоелектронної боротьби. «Якщо у вас є всі ці різні безпілотники, і вони створені різними виробниками, і вони супервисокотехнологічні, у вас є перевага», – зазначає він.

Децентралізоване виробництво ускладнює його знищення російськими ударами. «Це значно ускладнює визначення місця виробництва безпілотників і ліквідацію, скажімо, однієї великої фабрики одразу», – додає Роджерс.

Конкуренція між українськими виробниками стимулює інновації. Постійно з’являються нові моделі, зокрема дрони зі штучним інтелектом, без GPS, оптоволоконні дрони, безпілотні наземні та морські апарати.

Олександр Пислар, командир ударних дронів 33-го десантно-штурмового полку, визнає проблему великої кількості виробників: «Це створює проблему постійного доопрацювання та модернізації різних безпілотників».

Семюель Бендетт із Центру військово-морського аналізу зазначає, що децентралізоване виробництво призводить до менш перевіреної техніки, тоді як централізовані військові закупівлі забезпечують стабільність характеристик. Роджерс додає, що різноманіття дронів вимагає від операторів універсальних навичок для ефективного використання.

Україна планує закупити 4,5 мільйона безпілотників цього року, роблячи ставку на масовість, а не якість.

Бенджамін Дженсен із Центру стратегічних і міжнародних досліджень описує ситуацію з виробництвом дронів в Україні як «майже Lego», де різні компанії та оператори поєднують свої напрацювання.

Потреба України у безпілотниках зростає. Пислар зазначає, що дрони вже змінили ведення бойових дій, виконуючи завдання мінування, евакуації поранених і наземних атак. «Україна намагається залишити в живих якомога більше своїх солдатів, і один із найкращих способів зробити це – мати якомога більше безпілотників», – додає один із операторів.