Країни Європейського Союзу активно вивчають можливість відновлення боліт уздовж східного кордону, щоб убезпечити себе від потенційного російського вторгнення. Цей підхід поєднує два ключові пріоритети — оборону та захист клімату, повідомило Politico.
Ідея відродження водно-болотяних угідь базується на досвіді України. У лютому 2022 року, коли російські війська рухалися на Київ, український консультант з оборони Олександр Дмитрієв ініціював підрив дамби на річці Ірпінь. Це відновило заболочену заплаву, осушену ще за радянських часів. Як наслідок, просування російських військ із півночі було зупинене, а світові ЗМІ показали кадри танків, загрузлих у багнюці. Дмитрієв зазначив: “В принципі, це зупинило російський наступ з півночі”.
Тепер приклад України надихає країни східного флангу НАТО на аналогічні заходи. Адже, за словами фахівців, відновлення боліт не лише створює природний оборонний бар’єр, а й допомагає у боротьбі зі зміною клімату. Загалом, торфові болота — ефективні природні сховища CO2, що поглинають вуглекислий газ і водночас обмежують просування важкої техніки. Свого часу половина боліт ЄС була висушена для сільського господарства, що не лише звільняє землю для посівів, а й збільшує викиди парникових газів.
Торф, що формується у болотах, здатний утримувати велику кількість вуглецю — вдвічі більше, ніж ліси. Однак при осушенні болота починають виділяти вуглець, сприяючи глобальному потеплінню. За даними ЄС, у 2022 році з осушених торфовищ було викинуто 124 мільйони тонн парникових газів — майже стільки ж, скільки щорічні викиди Нідерландів.
Новий Закон ЄС про відновлення природи вимагає відновити 30% деградованих торфовищ до 2030 року і 50% — до 2050 року. До вересня 2026 року 27 урядів мають представити плани щодо реалізації цих цілей. На східному фланзі НАТО відновлення боліт може стати відносно простим і недорогим заходом для одночасного досягнення оборонних та екологічних цілей.
Більшість торфовищ ЄС зосереджена вздовж кордону НАТО з Росією та Білоруссю — від фінської Арктики через країни Балтії до Польщі. Заболочена місцевість ускладнює рух військової техніки, як показав нещодавній трагічний випадок у Литві, де четверо американських солдатів загинули, загрузнувши на броньованому транспортному засобі M88 Hercules.
“Історія демонструє ефективність боліт у військовій справі. Вони зупиняли армії протягом століть — від германських племен, які заманили римські легіони у пастку у 9 році нашої ери, до радянсько-фінської війни 1940-х років. Стратегічне зволоження осушених торфовищ, яке використовується для оборони, було б новим підходом для ЄС та НАТО”, – вважають фахівці.
Наразі, за даними ЗМІ, Фінляндія та Польща активно вивчають відновлення водно-болотних угідь як багатоцільовий захід. Зокрема, Міноборони Польщі повідомило, що проєкт “Східний щит” вартістю 10 мільярдів злотих (понад 2,3 мільярда євро) передбачає захист довкілля через формування торфовищ та заліснення прикордонних територій.
Наразі у Польщі Міністерства оборони та навколишнього середовища, а також науковці обговорюють повернення водно-болотних угідь уздовж східного кордону. Еколог Віктор Котовський зазначає, що це одночасно сприятиме відновленню природи та захисту клімату. Державний секретар Міністерства оборони Цезарій Томчик підтвердив: “Природа — наш союзник, і ми хочемо її використовувати”.
У Фінляндії депутатка від правлячої партії Національної коаліції Паулі Аалто-Сеталя подала пропозицію відновити торфовища для зміцнення східного кордону та боротьби зі зміною клімату. Вона наголосила, що природа завжди використовувалася для оборони країни, і відновлення боліт зробить перехід ворожих сил важчим. Міністерства оборони та навколишнього середовища Фінляндії планують запустити пілотний проєкт уже цієї осені.
Натомість уряди країн Балтії поки що не проявляють особливого інтересу. В Литві відновлення водно-болотних угідь лише обговорюється, а в Естонії та Латвії плани оборонних ліній враховують природні перешкоди, але без масштабного відновлення торфовищ. Вчені бачать потенціал, адже 10% території Балтії покривають торфовища, а відновлення часто є відносно простим.
Франциска Таннебергер з німецького Центру болотяних угідь Грайфсвальда пояснює, що військове застосування прискорює процес відновлення, який зазвичай триває від п’яти до десяти років. Пріоритетність оборони дозволяє прискорити відновлення торфовищ, що позитивно впливає на клімат.
Однак опір місцевих жителів існує. В Естонії проект був призупинений через побоювання повеней і знищення лісів. Екологи запевняють, що основна загроза — сільське господарство. Початкові проекти у Фінляндії та Польщі орієнтовані на державні землі, мінімізуючи конфлікти з фермерами.
У Німеччині більшість торфовищ висушена, тому Бундесвер ставиться до цієї ідеї обережно. Водно-болотяні угіддя можуть обмежувати рух військ НАТО, але стратегічне заболочування залишається перевіреною століттями тактикою оборони. Водночас експерти підкреслюють, що “болота для безпеки” не замінюють традиційну оборону. Вони не здатні зупинити дрони чи ракети, а війна завдає шкоди природі. Приклад України показав, що раптове затоплення територій має економічні та екологічні наслідки. Однак уряди ЄС можуть планувати відновлення торфовищ дбайливо, враховуючи потреби природи, фермерів та армій.
“Відновлення боліт уздовж східного кордону ЄС може стати ефективним поєднанням оборонної стратегії та боротьби зі зміною клімату, а досвід України демонструє його реальну ефективність”, – констатує Politico.
Discussion about this post