Трамп про межі влади – інтерв’ю про використання сили та міжнародне право – Світові новини

Президент США заявив, що міжнародні договори та закони не є перешкодою для його рішень, а власну непередбачуваність він вважає ефективним інструментом примусової дипломатії.

Дональд Трамп заявив, що його повноваження як головнокомандувача обмежені лише його «власною мораллю». Міжнародне право або договори не є визначальними у питаннях використання військової потужності для ударів, вторгнень або тиску на інші країни, підкреслив президент США під час інтерв’ю The New York Times. На запитання про наявність будь-яких меж його глобальної влади він відповів: «Так, є одна річ. Моя власна мораль. Мій власний розум. Це єдина річ, яка може мене зупинити».

Пріоритет сили над законами

Трамп наголосив, що не відчуває потреби в міжнародному праві, хоча пізніше додав, що його адміністрація повинна його дотримуватися, але лише тоді, коли він сам вирішить, що ці обмеження застосовні до США. І, здається, його адміністрація допомагає йому позбутися «непотрібного тягаря»: державний секретар Марко Рубіо вже ініціював вихід США з десятків міжнародних організацій, що мали на меті багатостороннє співробітництво.

Гренландія, НАТО та Україна

На запитання, що для нього є пріоритетом — отримати Гренландію чи зберегти НАТО, Трамп відмовився давати пряму відповідь, але визнав, що «можливо доведеться вибирати». Він чітко дав зрозуміти, що трансатлантичний альянс є практично марним без Сполучених Штатів у його основі.

Наполегливість президента в тому, що Гренландія повинна стати частиною Сполучених Штатів, була яскравим прикладом його світогляду. Недостатньо було реалізувати право США, передбачене договором 1951 року, на поновлення роботи давно закритих військових баз на величезній території, яка є стратегічно важливим перехрестям для військово-морських операцій США, Європи, Китаю та Росії.

«Володіння є дуже важливим», — сказав Трамп, обговорюючи з точки зору магната нерухомості територію Гренландії, яка втричі перевищує площу штату Техас, але має населення менше 60 тисяч людей. Він, здавалося, не визнавав важливості того, що Гренландія перебуває під контролем близького союзника по НАТО.

З розмови стало зрозуміло, що, на думку Трампа, суверенітет і національні кордони менш важливі, ніж «особлива роль, яку відіграють Сполучені Штати як захисник Заходу». Торкаючись війни в Україні, Трамп заявив: «Я був дуже лояльний до Європи. Якби не я, Росія вже мала б усю Україну зараз».

Росія, Китай, Тайвань та ядерна зброя

Трамп спокійно ставиться до того, що термін дії останньої великої угоди про контроль над ядерними озброєннями з Росією закінчується через чотири тижні. Він переконаний, що зможе укласти «кращу угоду», залучивши до неї Китай.

Президент також відкидає побоювання, що його дії у Венесуелі створюють прецедент для Китаю щодо Тайваню або для Росії щодо подальшої агресії. На його думку, ситуації непорівнянні, оскільки він діяв у відповідь на «реальну загрозу» експорту злочинності та наркотиків.

Коли журналіст зазначив, що Сі вважає Тайвань сепаратистською загрозою для Китаю, Трамп відповів: «Це його справа, що він буде робити. Але, знаєте, я висловив йому, що буду дуже незадоволений, якщо він це зробить, і не думаю, що він це зробить. Сподіваюся, що не зробить. Він може зробити це після того, як у нас буде інший президент, але я не думаю, що він зробить це, поки я є президентом».

Митна політика та «армія за потреби»

Щодо внутрішньої ситуації в США, президент попередив:

• Судова влада: На думку Трампа, судді можуть обмежувати його лише за певних обставин.
• Обхід законів: У разі скасування його мит Верховним судом, він планує перейменувати їх на «ліцензійні збори».
• Закон про повстання: Трамп готовий «за необхідності застосувати Insurrection Act» — військову силу всередині США проти протестів або для федералізації Національної гвардії. Хоча поки «не відчуває в цьому потреби».

США знову говорять мовою сили — і цього разу без зайвих церемоній. «Американське домінування більше не буде поставлене під сумнів» — ці слова перестають бути просто риторикою. Венесуела стає лише першим епізодом значно ширшої гри, в якій Вашингтон методично витісняє конкурентів із своєї традиційної зони впливу. США демонструють готовність діяти швидко й показово, повертаючи контроль над Західною півкулею. Чому Росія та Китай втрачають позиції, як працює нова стратегія Вашингтона і до чого готуватися регіону вже найближчим часом — у статті «Новий шериф» у Західній півкулі: як США вибивають Росію і Китай зі свого «заднього двору» аналізує Віталій Білан.