Сі Цзіньпін може використати свій вплив на Путіна для завершення війни в Україн | Політика

Сі Цзіньпін може використати свій вплив на Путіна для завершення війни в Україн

Сі Цзіньпін здатен зупинити війну в Україні і перевершити тим самим те, що не вдалося Дональду Трампу. Проте міцні зв’язки між Китаєм і Росією роблять це малоймовірним.

Про це пише Александр Герлах у своїй статті для Focus Online.

Дональд Трамп гучно заявив, що може завершити війну за один день — час, який приблизно відповідає його здатності зосередитися на чомусь серйозному. За словами Герлаха, колишній президент США розчарований тим, що ні Росія, ні Україна не демонструють швидкої поступливості. Він прагне постати миротворцем і здобути Нобелівську премію миру — нагороду, яку колись отримав його політичний суперник Барак Обама.

Поки увага світу прикута до Трампа, ще один вагомий міжнародний гравець, який міг би вплинути на перебіг війни, залишається в тіні — Китай. Сі Цзіньпін, лідер КНР, ще перед початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну зустрічався з Путіним, підкреслюючи «особливу дружбу» між країнами.

«Як і Москва, Пекін вважає Україну та НАТО винуватцями війни», — йдеться у матеріалі.

Автор зазначає, що Трамп також не раз висловлював подібні думки та називав Сі своїм другом — хоча зі сторони китайського керівника таких заяв не надходило.

У нинішній ситуації, коли торговельні відносини між США і Китаєм загострились, Трамп, на думку Герлаха, міг би спробувати переконати Сі натиснути на Москву в обмін на послаблення тарифного тиску. Однак, незважаючи на заяви китайських дипломатів про нейтралітет та готовність виступати посередниками, реальних кроків з боку Пекіна не відбулося.

Причин кілька. По-перше, Китай не хоче зазнати поразки в спробі врегулювати конфлікт, що зруйнувало б його міжнародний імідж. По-друге, Пекін діє в довгостроковій перспективі — він може вичікувати, поки ініціативи США втратять ефективність, що лише підвищить вплив самої КНР.

Автор зауважує, що для Китаю важлива підготовка — жодна зустріч не відбувається спонтанно. Власне, через це телефонні переговори між Сі та Трампом організовувались місяцями. Пекін не довіряє «вільному» американському стилю ведення переговорів і побоюється можливих маніпуляцій з боку Трампа.

Герлах звертає увагу на те, що і Сі, і Путін неодноразово заявляли: вони не дозволять Заходу — а особливо США — посіяти розбрат між ними. Їх об’єднує не лише стратегія, а й спільне неприйняття ліберально-демократичного світоустрою.

Саме ця ідеологічна єдність є міцнішою за будь-які вигідні пропозиції з боку Заходу. Пекін також не має прямих інтересів в Україні, тому не бачить підстав жертвувати союзом із Москвою. Натомість Кремль пообіцяв підтримати Китай у разі вторгнення на Тайвань.

За таких обставин важко уявити, щоб Китай тиснув на Росію з метою захисту інтересів України. Навіть якщо Пекін вирішить діяти, то, найімовірніше, це буде ініціатива на користь Кремля, а не Києва.

Герлах вважає, що Трамп, прагнучи успіху в зовнішній політиці й омріяної Нобелівської премії, міг би піти на будь-яку угоду, яку запропонує Сі — навіть якщо вона передбачатиме відмову України від частини територій або членства в НАТО. Українці на такі умови не погодяться.

«Трамп, Путін і Сі, своєю чергою, можуть затаврувати Зеленського як впертого. Президент України Зеленський вже звертався до Пекіна із проханням виступити посередником. Чи звернеться він знову — під питанням. Путін, в свою чергу, продовжить війну доти, доки в України не залишиться вибору, крім як прийняти спільну ініціативу Пекіна та Вашингтона», — підсумовує Герлах.