Залежність Європи може зробити її “стравою” для Сі та Трампа.
Президент США Дональд Трамп та голова Китаю Сі Цзіньпін готуються до обговорення штучного інтелекту, торгівлі та глобальної нестабільності на саміті у Вашингтоні. Тим часом Європі нагадують про її роль “стороннього спостерігача” через недоліки в оборонній та технологічній сферах, пише для Bloomberg оглядач Ліонель Лоран.
“Якщо ми не сидимо за столом, то ми — в меню”, — попередив прем’єр-міністр Канади Марк Карні на початку року, звертаючись до інших “середніх держав”. Спостерігаючи за самітом лідерів США та Китаю цього тижня, Європейський Союз усвідомлює, про що говорив канадський лідер.
Залежність Європи від американського військового обладнання, як-от винищувачі F-35, відсутність провідних технологічних компаній і внутрішні суперечки призвели до того, що голос ЄС не чути на Близькому Сході, ЄС не запрошують на мирні переговори між Україною та Росією, а також Союз був би безсилим без доступу до потужних американських моделей штучного інтелекту. Хоча з 2020 року Європа подвоїла видатки на оборону та заохочувала розвиток ШІ, розрив із США та Азією лише зріс.
Можливість стати “стравою” на геополітичному бенкеті Сі та Трампа — справжня загроза для ЄС та його лідера Урсули фон дер Ляєн. Очікується, що фон дер Ляєн стурбована “небезпечними залежностями”, такими як американський газ або торговельний дефіцит із Китаєм. Нові митні домовленості між Вашингтоном і Пекіном можуть призвести до збільшення потоку дешевих товарів із Китаю до Європи, де “китайський шок” уже підриває промисловість та підживлює гнів популістів.
Європейські торговельні захисні заходи не завадили таким китайським компаніям, як BYD, захопити рекордну частку на європейських автомобільних ринках. Guangzhou Automobile Group планує продавати у Франції до 2030 року десяток нових брендів електромобілів та гібридних автомобілів.
ЄС також значною мірою залежить від гігантів Кремнієвої долини та Сіетла, таких як Amazon, які контролюють 70% ринку хмарних обчислень у регіоні. Щодо штучного інтелекту, ЄС може отримати лише роль виконавця правил, якщо США та Китай коли-небудь ухвалять спільні рішення щодо темпів розвитку найсучасніших ШІ-моделей. Це далеко не очевидно, оскільки обидві сторони борються за технологічне панування, але Брюссель не зможе багато чого вдіяти. ЄС не матиме впливу без власних розробок у сфері штучного інтелекту.
На тлі всього цього існує ризик подальшого загострення ситуації з використанням торгівлі як зброї. Тиск і залякування з боку Трампа — від захоплення Гренландії до ролі США в НАТО — не є єдиною загрозою. ЄС отримує близько 70% свого імпорту рідкісноземельних елементів із Китаю, і Пекін із задоволенням використовує ці ресурси як важіль впливу на Європу.
Схожі публікації
Лукашенко помилував 15 політичних в’язнів
Макрон надішле французьких військових до Янбу для співпраці…
Антоніо Баррозу з Bloomberg Economics вважає, що стабілізація відносин між США та Китаєм і будь-яке продовження торговельного перемир’я на саміті можуть надати Сі більше можливостей для тиску на ЄС, який вже розглядає можливість вжиття жорсткіших заходів проти, здавалося б, нестримної експортної машини Пекіна. Залежна від торгівлі європейська економіка зараз виглядає особливо вразливою.
Поглиблення зв’язків ЄС із Канадою має частково компенсувати цей тиск, з огляду на доступ Оттави до величезних запасів викопного палива та критично важливих мінералів. Проте омріяний Карні “клуб середніх держав” не є панацеєю. Такі партнерства за своєю суттю нестабільні, навіть якщо вони не охоплюють обидві півкулі, що може підтвердити й сам ЄС.
Це також не позбавить ЄС необхідності прискорювати трудомісткий процес досягнення консенсусу чи покращувати свою здатність ухвалювати жорсткі рішення щодо торгівлі. ЄС вже має торговельну угоду з Канадою, яка досі потребує ратифікації.
Варто зазначити, що ЄС нарешті говорить про стійкість ланцюгів постачання, видатки на оборону, інвестиції в енергомережі та плани використовувати “всі інструменти” для протидії торговельним дисбалансам із Китаєм. Справжнє завдання полягає в тому, щоб перетворити слова на конкретні дії та належним чином застосувати свій вплив як єдиного ринку. США та Китай мають усвідомити, що тиск має економічні наслідки.
Будь-які захисні заходи, такі як митні бар’єри проти китайського імпорту, також мають супроводжуватися серйозними інвестиціями в критично важливі галузі для створення важелів впливу. Економіст Жан Тіроль вважає, що Європі варто подвоїти зусилля у сфері технологій та створити екосистему навколо компанії ASML — важливого постачальника матеріалів для американських та азійських виробників мікросхем.
“Мета полягає в тому, щоб контролювати частину, а не весь ланцюг створення вартості напівпровідників. Наявність козиря в міжнародних переговорах є геополітичною необхідністю”, — зазначив він.
Європа також має варіанти щодо безпеки, якщо вона буде достатньо сміливою, щоб рішуче їх реалізувати. Джузеппе Спатафора з аналітичного центру EUISS вказує на перспективні партнерства з Україною, такі як проєкт протиракетної оборони Freyja, а також на тісніші зв’язки з Канадою в Арктиці.
Наступного місяця чиновники ЄС планують відвідати Китай. Чіткість цілей матиме вирішальне значення, особливо в той час, коли популістські партії демонструють тривожне зростання популярності у Франції та Німеччині. Можливо, залишилося небагато шансів перейти від перебування в “меню” до “місця за столом”, зазначає оглядач.
Доктор економічних наук Андрій Длігач у статті для reNews писав, що світ вступає у фазу, де жоден центр сили не має повного контролю, а стара система правил уже не працює. Економічні союзи дробляться, безпекові гарантії переглядаються, технології стають зброєю. У матеріалі “Світ у точці нестійкої рівноваги” Длігач пояснював, чому нинішній стан — не пауза, а нова норма.
