Росіяни провалили наказ Путіна на Курщині
Російські морські піхотинці та десантники кидають свою бронетехніку прямо на позиції українських військових у Курській області та в паніці тікають, зустрічаючи опір 47-ї механізованої бригади ЗСУ, оснащеної американськими бойовими машинами М-2, пише Forbes.
Наслідком таких атак стає лише зростаюча кількість знищеної техніки. «Росіяни відчайдушно намагаються звільнити Курську область і зазнають величезних втрат», – повідомив оператор безпілотника морської піхоти України Крігсфоршер, чий підрозділ обороняє той самий сектор, що й 47-а бригада.
Втім, попри значні втрати, це не означає, що Росія програє загарбницьку війну, яка триває вже три роки. Україна не витрачає настільки багато техніки в безглуздих атаках, проте сама стикається з серйозними труднощами на розтягнутій лінії фронту.
Під час триденного штурму, який розпочався 18 січня за участю 155-ї окремої морської піхотної бригади та 234-го десантно-штурмового полку РФ, було знищено 14 БМП і БМД, а також три танки Т-80. Ще один штурм, що відбувся у вівторок або незадовго до нього, закінчився для РФ втратами щонайменше чотирьох танків, бойових машин та одного пікапа.
Українські сили стрімко прорвалися до Курська ще в серпні, захопивши 250 квадратних миль території біля Суджі. Правитель РФ Володимир Путін наказав своїм військам і північнокорейським підкріпленням вибити українців до лютого. Однак, навіть маючи перевагу 60 тисяч військових проти 20 тисяч, російсько-північнокорейські підрозділи змогли досягти лише незначних тактичних успіхів, пише видання.
Про невдачі окупантів свідчать численні згорілі залишки техніки поблизу Нікольського — села, яке захищає 47-ма механізована бригада.
Бої у вівторок стали типовим прикладом російської тактики. Штурмова група на бронемашинах, танках і навіть пікапі рушила в атаку серед білого дня тими ж дорогами, що й раніше. Українські дрони швидко зафіксували колону, після чого ударні безпілотники атакували техніку, а М-2 47-ї бригади добивали решту скорострільними 25-мм гарматами. Дрони з боєприпасами остаточно знищили інші машини, серед яких був і пікап.
«Хіба вони не хворі й не втомлені?» – дивується Крігсфоршер. «Я справді не розумію сенсу атакувати в тому самому місці, де атакують третій місяць».
Водночас він визнає, що російським військам вдалося досягти мінімальних успіхів на околицях виступу. «Вони продовжують воювати і наступати».
Втрати РФ та її союзників є катастрофічними. За словами українських посадовців, під Курськом уже ліквідовано або поранено 30 000 російських військових. Серед північнокорейців втрати сягнули 4000 осіб, включно з високопоставленими офіцерами. Через нестачу бронетехніки деякі російські підрозділи змушені йти в атаку на цивільних легкових авто.
Такий рівень втрат породжує серйозні проблеми у військовому командуванні РФ. Кремль розраховує, що ситуація в Україні ще гірша – і, можливо, не безпідставно.
Найбоєздатніші українські бригади потребують поповнення, проте Київ направляє новобранців до новостворених з’єднань, що мають слабке командування та недостатню підтримку. Дві такі бригади вже розпалися під ударами російської артилерії, а багато молодих солдатів зазнали втрат через погану підготовку.
Обидві армії ведуть виснажливу боротьбу. Росія кидає в бій останні резерви заради кількох метрів просування. Українські війська, відбиваючи атаки, несуть втрати в умовах нестачі живої сили. Головне питання залишається незмінним: хто зазнає краху першим?
