Порожні обіцянки НАТО послаблюють Україну — Foreign Affairs
Україна потребує реального плану безпеки, а не років очікування запрошення до НАТО. Адже впродовж повномасштаної війни РФ проти України країни-члени Альянсу продемонстрували свою позицію — вони не підуть на пряме зіткнення з Російською Федерацією.
Про це пише професор міжнародних відносин у Джорджтаунському університеті, старший дослідник у Раді з міжнародних відносин США Чарльз Купчан в Foreign Affairs.
На думку Купчана, надання Україні «порожніх» обіцянок щодо членства в НАТО без можливості їхнього виконання лише послаблює Київ і породжує фальшиві очікування.
«Якщо Україна після вступу зіштовхнеться з агресією, НАТО опиниться у пастці: йти війною — шлях до Третьої світової, а ні — втратити довіру і власну цілісність», — вважає експерт.
Роки порожніх обіцянок не допомогли Києву і мир не принесли.
Очоливши США, президент Трамп пообіцяв «закінчити війну в Україні за 24 години», але дипломатичні зусилля зазнали фіаско.
«Натомість, у Трампа з’явилася слушна стратегічна ідея: час виключити вступ України до НАТО з порядку денного. Міністр оборони США Пітер Гегсет підкреслив у лютому, що «США не вважають членство України в НАТО реалістичним результатом будь-якої угоди». Цей крок може полегшити досягнення припинення вогню, адже саме побоювання Москви з приводу розширення НАТО стали частковим мотивом її агресії в 2022 році», — пише аналітик.
«Україна внесла прагнення вступу до НАТО до своєї Конституції 2019 року. Але від 2022-го Росія розпочала повномасштабне вторгнення, а НАТО обмежилося постачанням озброєння, без жодного введення власних військ», — пише Чарльз Купчан.
Він нагадав, що на тлі заяв саміту 2023–2024 років щодо незворотності українського шляху до НАТО, ніхто не озвучив чітких критеріїв чи термінів.
Так НАТО показало, що не піде на пряму війну з РФ заради України.
На думку екперта, Києву слід чесно сказати «ні» щодо його членства в НАТО — аби українці зорієнтувалися і концентрувалися на реалістичних альтернативах. А вони є.
-
Потужна військова, технічна і розвідувальна підтримка;
-
двосторонні безпекові угоди;
-
просування вступу до ЄС — із його Статтею 42.7, яка передбачає оборону, «та без прямого виклику Росії»;
-
укладання міцного перемир’я на 80 % території України, спрямованого на майбутні поступи, коли мінятимуть владу в Росії.
Тож, Купчан пропонує надати Україні правдиву інформацію — без ілюзій щодо НАТО, але з реальним планом безпеки через підтримку США, ЄС та двосторонні ліквідні угоди. Так вдасться побудувати не просто ефемерну військову безпеку, а стійкий фундамент для реформ і майбутньої інтеграції до Євросоюзу.
