Підкислювачі контролюють розвиток патогенної мікрофлори у шлунково-кишковому тракті птиці, пише журнал «Наше птахівництво».
Основною активною речовиною підкислювачів є органічні кислоти та їхні солі. Органічні кислоти ‒ слабкі й не розщеплюються повністю у воді, мають антибактеріальну дію.
Зниження рН через органічні кислоти стимулює секрецію протеолітичних ферментів у шлунку (пепсин) і ферментів підшлункової залози. Крім того, кислоти, що полишають шлунок, частково регулюють його спорожнення. Це зменшує кількість зброджуваного субстрату, що надходить у кишківник.
Кожна органічна кислота окремо має набір біологічних властивостей. За використання підкислювачів, що містять кілька активних речовин, між органічними кислотами виникає синергія. Наприклад, мурашина та пропіонова кислоти запобігають збільшенню плісняви й бактерій, уповільнюють псування корму впродовж зберігання.
Поєднання молочної й лимонної кислот ‒ це регулятор кислотності широкого спектра дії, що стимулює вироблення ферментів підшлункової залози. А комбінація бензойної й оцтової ‒ консервувальний агент і добрий профілактичний мікс за клостридіозів.
Органічні кислоти ‒ природні метаболіти, вони повністю засвоюються у процесі обміну речовин і корисні як джерело додаткової енергії.
Не можна застосовувати чисті органічні кислоти. Для нівелювання їхньої високої хімічної реактивності разом використовують спеціальні носії (найчастіше ‒ пористі мінерали), а з кількох компонентів формується спеціальна технологічна форма, яка дозволяє:
• ефективно працювати в усьому шлунково-кишковому тракті;
• вивільняти кислоти рівномірно та м’яко;
• максимально впливати на транзиторну мікрофлору, зберігаючи гомеостаз кишківника.
