Переможні вишиванки: на бій за звання чемпіону світу боксер Денис Берінчик вийшов у патріотичному халаті від відомої сумської дизайнерки 14:00 / 02 червня 2024 Новини Суспільство
Мати та носити вишиванку – це зовсім не про моду! Особливо тепер, коли в країні війна. Скоріше, це про силу духу, міць та нашу українську незламність. А ще – візитівку ПЕРЕМОГИ на усіх фронтах! Приклад тому – вишиванки відомої сумської дизайнерки, власниці бренду «СВОЄ» Світлани ВОЛИК. Витончена, стильна, креативна, творча, глибока та небайдужа – всього перерахованого замало, аби описати нашу героїню. Тож спробуємо дізнатися про неї більше!
Зустрічаємося зі Світланою в її офісі-«серці» в центрі міста. І хоча ми тут не вперше – від неймовірної краси знову завмирає подих: ексклюзивні вироби, кожен із яких має власну історію, зачаровують – вони наче живі. Мабуть це тому, що авторка у них вкладає душу…
Від лялькового «модельєра» – до власного дизайнерського бренду
Бренд «СВОЄ» з’явився у Сумах у 2019-му. До цього його власниці, яка родом із Кропивницького, знадобився не один рік, аби знайти себе саме в цьому напрямку. Хоча Світлана ще з дитинства мала творчий запал, який вирізняв її з-поміж однолітків. Якщо говорити про дівчаток, то хто з нас не експериментував зі створенням одягу для своїх ляльок, використовуючи тканини із маминих чи бабусиних запасів. Наша героїня не була винятком!
«Ще малою я шила одяг, це мені страшенно подобалося, – згадує дизайнерка. – Навіть порізала мамину шубу, бо лялька її не мала. Та й у бабусі «відчепила» червоний атлас – вона його тримала на «чорний день». Які ж гарні виходили вбрання! Я мамі так і говорила – хочу бути модельєром (тоді іншого слова ще не вживали). Коли трохи підросла – якимось чином примудрялася здавати мамині речі в комісійку (за її паспортом), а на виручені кошти замовляла в ательє собі одяг – саме такий, який хотіла я. Тоді в школі дрес-кодом була форма, яку я суттєво осучаснила: це були брюки палаццо з широкими бретелями-підтяжками. Спочатку майстриня взагалі не розуміла, що я від неї хочу. Та я наполягла і зовсім скоро була наймоднішою на всю школу (на моє вбрання «закривали очі», бо я була активісткою, старостою). Часто й сама перешивала речі. Насправді за це я дуже вдячна – школі, своїм рідним, які не стримували мої творчі починання. Це в моєму житті зіграло неабияку роль».
Випускний у Свєти був уже на Сумщині, в Юнаківці. Білу сукню з лебединим пухом по плечах дівчина спочатку намалювала в своїй уяві та хотіла пошити самостійно (для екзотичного канту розпустила привезену мамою шапку), однак вдалося знайти вже готове «голлівудське» вбрання, яке навіть чітко підійшло за розміром.
Після школи, як і хотіли батьки, Світлана все ж поступила на юридичний, та на другому курсі зрозуміла, що це не те, до чого вона прагне. «Я не сиділа склавши руки – пробувала себе в чужому місті, – продовжує жінка. – Працювала у весільному салоні. Дуже любила цю справу та розуміла, що маю йти далі, розвиватися. Я завжди ставлю перед собою мету й питаю з себе сама. Потім зайнялася меблевим бізнесом, якому віддала 13 років. Це був виклик – налагодити роботу меблевого салону, контакти з постачальниками, розумітися на каркасах та тканинах. Час ішов, творчість відійшла на задній план. Щоправда, я пропонувала керівництву меблевих фабрик ідеї щодо створення диванів, використання тканин. Були різні періоди, в тому числі й тяжкі. Якщо щось не виходило, я себе заспокоювала: раз так склалося, то це не моє. Коли підтримую інших – завжди згадую, коли мені було важко…».
У 2014 році був проєкт, присвячений військовим. Кошти збирали на реабілітаційний центр. «Я зателефонувала фотографці, що згодна була взяти участь, внесла відповідну суму, – розповідає Світлана. – Що мене зацікавило – фотографуватися потрібно було в українських костюмах в автентичному стилі. Було дуже захоплююче! Ці фото, як нам тоді пояснювали, будуть використані для благодійної фотовиставки. І ось вже після телефонує мені фотографка і повідомляє, що мою світлину ще й виставили у Львові на рекламному сітілайті. Думаю: вау! Для мене – це класно, бо обрали саме мене у вишиванці, а фотографка переймається, що порушили її авторські права. Я її тоді заспокоїла. Для мене ж це був досвід, незвична атмосфера та емоції. Мабуть, саме звідти пішов мій новий творчий відлік…».
Одного разу Світлана поїхала до Кривого Рогу – з виробничих питань, які стосувалися меблевого бізнесу. Там познайомилася із жінками, які працювали на фабриці з виготовлення вишиванок. Вони розповіли, що роботи немає, бо вироби не затребувані. «Я запропонувала фінансову підтримку, аби процес пішов, – продовжує дизайнерка. – Спочатку це були вишиванки за старим зразком – вони були якісні, але хотілося більшого. Ось тоді у мене щось йокнуло – немов відкрилося друге дихання. Я зрозуміла: хочу цим займатися. Буду шити для душі, але створювати свої вироби, за своїми вишивками. Тобто – щось СВОЄ! Так народилася назва бренду: С – Світлана, ВО – Волик і додала Є. Після року роботи зареєструвала торгову марку, логотип тощо».
Світ не стоїть на місці – його рухають люди та ідеї
Малюнки, кольори, орнаменти, ідеї – все, що чекало свого часу, просто виплеснулося в оригінальні та незвичайні авторські роботи. Команда жінок із Кривого Рогу інколи не встигала за творчим польотом своєї наставниці, й навіть сумнівалася, як все це можна втілити. Та все ж дуже швидко перелаштувалася! Для виготовлення унікальних авторських шедеврів використовується італійський льон, різноманітні види ниток, камені, які майстрині пришивають вручну. Час виконання виробу – від трьох тижнів до місяця.
«Я втратила багато років на пошуки себе, але догнала все втрачене, і бренд «Своє» набрав великі оберти за короткий час, – говорить Світлана. – Виробництво працює, але це не бізнес, де сотнями штампується одяг, великі об’ємні роботи (такі, як сукня «Суми») виготовляються в Нікополі, на часі – створення виробництва у нашому місті. Магазин і мій офіс на Козацькому Валу, 2Б, знаходяться тільки в Сумах. На мені також власні вироби. Я вкладаю всю себе в цей проєкт, тому, мабуть, окрім мене, тут ніхто й не працює».
У це важко повірити, але у Світлани немає навіть секретарки. З дизайнеркою дуже просто зв’язатися за телефоном, який указаний на сайті бренду, аби домовитися про зустріч, замовити вишиванку чи придбати щось із асортименту. Колись це дійсно стане історією про те, як одна людина створила СВОЄ, яке демонструє усьому світові!
У Світлани Волик замовляють вишиванки з різних куточків України – з кожним деталі і тонкощі узгоджує індивідуально (онлайн або наживо, бо люди спеціально проїздять до Сум). Її вироби знають і за межами країни – якраз дошивається сукня, в якій наша спортсменка з кінного спорту представлятиме Україну на змаганнях у Голландії. У Лондоні на заході однієї з громадських організацій актор з «Гри престолів» Джек Ґлісон у вишиванці бренду «СВОЄ» декламував англійською вірш Жадана «Плеєр» (Headphones).
Є брендова вишита сорочка в автора легендарної фрази про російський воєнний корабель Романа Глібова, ексголовкома ЗСУ Валерія Залужного і навіть у президента Володимира Зеленського, подарована йому на день народження. «Багато високопосадовців в якості подарунка мають мої вироби, – говорить Світлана. – Вони є й у представників з інших країн. Приміром, у держсекретаря США Ентоні Блінкена. Для мене – це невимовна гордість, коли якомога більше людей знають про наш національний оберіг, який дає нам силу!».
«Вишиванки війни»
Наразі вишиванки «СВОЄ» мають додаткові сенси для кожного. Це вишиванки – підтримки, історії, української традиції та віри в Перемогу. Перша вишиванка з початку війни була створена для хлопців із тероборони Сумщини. У вишиванках «Байрактар», «Хаймарс». «Холодний Яр», «Гонор» нитками відображена історія сьогодення. Спочатку Світлана дарувала вишиванки, допомагала бійцям фінансово, продаючи вироби. Були вишиванки, створені для дружин військових, яких забрала війна. Деякі створені з їх татуювань… Саме війна змусила Світлану гучніше говорити про себе, свої ідеї та думки.
– Я відчула неймовірну потребу заявити про СВОЄ – так з’явилася ідея з дизайнерським показом «Вишиванки війни», який відбувся в листопаді 2022 року – продовжує дизайнерка. – Загалом за час війни у мене було декілька показів. Один – присвячений країнам, які допомагають нам вистояти. Перший показ хотіла провести в Сумах, та не склалося. Вдалося зробити це в столиці. Це були найпекельніші дні, бо по Києву було багато прильотів. Плакала від емоцій, страху. Дуже переймалася, що через ситуацію показ взагалі не відбудеться. І коли я була на «Новій пошті», щоб забрати браслети для відвідувачів, над нами пролетів снаряд – тоді я подумала, що незважаючи ні на що, я проведу цей показ.
Навіть, якщо не буде моделей – сама вдягну вишиванки. Мені хотілося заявити, що наша нація дуже сильна духом. Та все вийшло, були й моделі, й військові. Там, до речі, була презентована моя сукня «Суми», яка, можна сказати, народилася саме до цього показу. Тоді я ще навіть не думала, що мої вишиванки працюватимуть на аукціоні аби підтримати наших воїнів…
Першим лотом, який був виставлений на аукціон, була вишиванка, підписана Залужним. Тоді власницю бренду «СВОЄ» запросили на благодійний захід, який проводився для Ірпінської школи дзюдоїстів, яку знищив ворог. «Вперше попросили мій лот. Ми вирішили – якщо вдасться вишиванку підписати, то це буде Головнокомандувач. Списалися з ним через соцмережі. Це був найдорожчий лот – мою вишиванку придбали за 50 тисяч гривень», – згадує Світлана.
Нині вже важко підрахувати, скільки авторських виробів зробили свою добру справу. У Литві на благодійному аукціоні вишиванку вдалося продати за 4000 євро.
– Це просто неймовірний результат! Ставку зробив анонім, якому ми безмежно вдячні за підтримку та віру в нашу Перемогу. Отримані кошти спрямовані на автомобіль для ЗСУ. Нещодавно наша вишиванка продалася в Батумі за 1,5 тисячі ларі (понад 20 тисяч грн). Днями відправила холодноярівцям вишиванку, підписану міністром цифрової трансформації Федоровим, хлопці її «завізують» – і запустимо лот. Усі кошти від аукціонів йдуть на закупівлю дронів для виконання бойових завдань, придбання чи ремонт техніки тощо. До речі, гроші збираються під конкретні запити бійців, які попередньо обговорюються. Якщо говорити про сьогодення, то мене дуже надихають наші хлопці, їх сміливість – тож у кожній вишиванці є енергетика Перемоги.
«СВОЄ» на світовій арені боксу
19 травня цього року в поєдинку за пояс WBO у легкій вазі непереможений український боксер Денис Берінчик здолав мексиканця Емануеля Наваррете у Сан-Дієго (США) і став чемпіоном світу! А на бій наш спортсмен виходив у неповторному патріотичному халаті-вишиванці бренду «СВОЄ»!
Виявляється, перше знайомство Світлани Волик із Денисом Берінчиком, який знав про відому дизайнерку та її вироби – у тому числі й вишиванки війни – відбулося понад пів року тому. Тоді до Сум Денис приїхав разом із військовими, які телефоном повідомили Світлану, що її хочуть бачити. Як вже потім при спілкуванні зізнався спортсмен, його полонила камуфляжна сукня з каменями ручної роботи, в якій дизайнерка проводила показ «Об’єднуємо СВОЄ».
– Ми зустрілися, дуже довго говорили, адже Денис допомагає військовим, а коли хлопці збиралися йти – я їм подарувала вишиті сорочки, які вони обрали, – згадує власниця бренду «СВОЄ». – А вони мені подарували сувенірні боксерські рукавички з підписом Усика, одна із яких поповнила офісний патріотичний куточок. Це було на емоціях, щиро! Насправді я дуже люблю спілкуватися з людьми й це не залежить від їхнього статусу. Багато з них стають близькими друзями, з якими разом робимо добрі справи.
При знайомстві, за словами Світлани, ще не було відомо про майбутній бій Дена. Однак десь за два місяці жінка вже знала, що у неї буде такий рівень виходу.
– Я чула, що світова боксерська організація санкціонувала цей поєдинок ще на початку року, що Денис до нього готується, – говорить дизайнерка. – І ось він мені телефонує пізно ввечері: «Свєта, так що, шиємо мені вбрання на вихід?!». Як? Лишилося ж зовсім мало часу! Треба спочатку пошити, а тоді ще прикрасити! Та я взялася зробити нереальне реальним! Швидко онлай зробили заміри, узгодили відповідні деталі майбутньої вишивки – Himars, винищувачі F-16, які нам обіцяють (вони на рукавах), логотип… Пікселевий халат ще розшитий камінням – оздоблений фразою на англійській, що в перекладі означає «За долю нових поколінь» та назвою бренду «СВОЄ», яка є також на шортах. Готовий виріб я везла потягом до Києва, аби його передали Дену.
Коли він виграв бій, я не стримувала сліз радості, – адже нам усім дуже потрібна ця ПЕРЕМОГА. Він був виснажений фізично, я – емоційно, але це такий адреналін! Я подякувала Дену, що він обрав мене! Ми обов’язково з ним зустрінемося – у нас ще багато планів!
Про що мріє головна натхненниця
Як і усі ми – про ПЕРЕМОГУ. «Дуже вже хочеться чогось світлого. Відійти від тематики війни. Скоріш за все, цим подихом стала вишиванка з крилами янгола, біла сукня в орнаментом бренду. Хочу створити вишиванки для всіх областей України, які розкажуть їх історію. До речі, після сукні «Суми», таку вишиванку стали замовляти інші міста. Мрію одягати зірок на «червоних хідниках», аби вони були ошатними, створювати образи з вишиванками для кіно. Впевнена, що якась незвичайна ідея ще обов’язково з’явиться! Найперше, що зроблю, як закінчиться війна, – показ «Вишиванка «Перемога». Це буде головним стимулом для подальшої творчості!»
Ірина Чирченко
shans.com.ua
Читайте нас також у
Discussion about this post