Кінець повномасштабної війни Росії проти України досі не проглядається, навіть попри зростання міжнародної підтримки і пожвавлення дипломатичних контактів. Про це пише Гвендолін Сассе, директорка Центру східноєвропейських та міжнародних досліджень у колонці для The Guardian.
За її словами, часті зустрічі високого рівня між Україною, США та європейськими країнами, а також періодичні контакти між Вашингтоном і Москвою не змінили ключової реальності: припинення вогню не досягнуто, гарантії безпеки не узгоджені, а Росія не демонструє бажання завершувати війну.
На переговорах у Парижі вдалося об’єднати 35 країн так званої “коаліції охочих”, які обговорювали можливі гарантії безпеки для майбутнього припинення вогню. Участь у зустрічі взяли США, європейські лідери та ширше коло партнерів України.
Втім, як зазначає Сассе, фактичні результати переговорів залишилися нечіткими. Реальні мирні переговори так і не розпочалися, а режим припинення вогню навіть не був узгоджений. “Фактичне припинення вогню чи мирні переговори досі не розпочалися. Це вимагатиме активної участі України та Росії, а також готовності до компромісу з обох сторін. Поки що лише Україна продемонструвала таку готовність”, – наголошує експертка.
Паралельно з дипломатичними контактами Росія продовжила й посилила атаки на Україну, зокрема по енергетичній інфраструктурі. За оцінкою авторки, це є свідомою тактикою тиску на цивільне населення в зимовий період – як фізичного, так і психологічного.
Документ, ухвалений наприкінці переговорів, Сассе називає радше “декларацією про наміри”. Він передбачає:
- участь коаліції в механізмі моніторингу та верифікації припинення вогню під керівництвом США;
- подальшу підтримку Збройних сил України;
- створення багатонаціональних сил для України під європейським керівництвом;
- зобов’язання підтримувати Україну у разі порушення припинення вогню Росією;
- довгострокову оборонну співпрацю з Києвом.
- Війська Заходу: готовність без чітких умов
Велика Британія та Франція знову підтвердили готовність розмістити свої війська в Україні після запровадження припинення вогню – як резервний механізм на випадок його порушення. Водночас залишається незрозумілим, що саме вважатиметься порушенням і якою буде відповідь.
Новим сигналом стала заява канцлера Німеччини Фрідріха Мерца, який уперше допустив участь німецьких військ у забезпеченні припинення вогню. Водночас він уточнив, що йдеться лише про розміщення в країнах НАТО, які межують з Україною, і лише за згодою Бундестагу.
На думку Сассе, головне питання залишається незмінним протягом усього 2025 року: у Кремля немає політичної волі до серйозних переговорів. “Президент Путін вважає, що час на його боці, і відчуває себе підбадьореним прямими переговорами з Трампом та його транзакційно орієнтованою адміністрацією”, – зазначає вона.
Хоча термін “коаліція охочих” викликає суперечливі асоціації, він, за словами авторки, символізує нову реальність: перехід до ситуативних союзів поза межами традиційних міжнародних інституцій і норм. Саме те, як закінчиться війна в Україні, може стати вирішальним тестом для цього нового світового порядку.
