7 жовтня у Львові відбудуться прощальні церемонії з двома захисниками України, які віддали життя за свободу та незалежність держави — Ігорем Янішевським і Тарасом Смуком.
## Розклад прощальних церемоній, пише ЛМР.
Прощання з Ігорем Янішевським розпочнеться о 9:30 ранку у храмі Різдва святого Івана Хрестителя УГКЦ, що у Винниках. Одночасно, також о 9:30, стартує прощання з Тарасом Смуком у храмі Вознесіння Господнього УГКЦ на вулиці Широкій, 81.
Об 11:00 відбудеться спільний чин похорону обох воїнів у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Орієнтовно о 11:30 розпочнеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок, після чого захисників поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вулиця Пасічна).
## Ігор Янішевський: водій, який став воїном морської піхоти
Ігор здобув освіту у львівській школі №47, а згодом здобув професію автослюсаря у Автомобільно-дорожньому фаховому коледжі Національного університету “Львівська політехніка”. Пройшов строкову військову службу, після чого працював водієм у ТОВ “АльткомКиївБуд” та машиністом на Львівській тютюновій фабриці.
За спогадами близьких, Ігор вирізнявся життєрадісністю, щирістю та відповідальністю. Він любив автомобілі та подорожі, вмів створювати гарний настрій оточуючим і будував плани на майбутнє.
У 2024 році чоловік долучився до захисту України від російської агресії. Воював на Донецькому напрямку у складі 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського Військово-Морських Сил ЗСУ.
Ігоря Янішевського оплакують двоє синів, батьки, сестра зі швагром, племінниці, похресниця, хрещені батьки та друзі.
## Тарас Смук: майстер стоматологічного обладнання з активною громадянською позицією
Тарас навчався у ліцеї №51 імені Івана Франка, здобув технічну освіту у Львівському професійно-технічному училищі №21 (нині — Львівське вище професійне училище комп’ютерних технологій та будівництва). Після строкової служби працював у сфері обслуговування комп’ютерної техніки, вів власну справу, а пізніше працював інженером-технологом на підприємстві “Лакор” та майстром з ремонту стоматологічного обладнання у клініці Заблоцького.
Рідні згадують Тараса як доброзичливу, чуйну людину, яка завжди готова була підтримати інших, особливо тепло ставився до дітей. Він мав активну громадянську позицію — брав участь у Помаранчевій революції та Революції Гідності, цікавився філософією та новітніми технологіями.
У 2025 році Тарас став на захист Батьківщини, воював на Донецькому напрямку у складі 160-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ. Нагороджений медаллю “Ветеран війни”.
У Тараса залишилися мати, двоє братів, дві сестри та інші родичі.
