Кремль втрачає довіру Алієва і ризикує погіршити відносини з Азербайджаном
Путін надовго зіпсував стосунки з Алієвим і так просто, як це видається Кремлю, вирішити проблему з Азербайджаном у Росії не вийде — DW.
Кремль назвав «непорозумінням» закриття в Азербайджані представництва «Росспівробітництва», де до цього проходили обшуки і навіть нібито знайшли зброю. Однак проблема набагато серйозніша, ніж навіть закриття «русского дома» в Баку. Путін все ще не виконав умови ультиматуму Алієва — винні в тому, що азербайджанський літак був підбитий російською зеніткою над Грозним, все ще не покарані. І, мабуть, влада Путіна така слабка в Чечні, що й не будуть, зазначає автор матеріалу Іван Преображенський.
Президент Азербайджану, щойно стало зрозуміло, що за катастрофу літака відповідальна РФ, чітко артикулював, чого він чекає від Москви.
Алієв заявив, що в Азербайджані хоч і розуміють, що триває війна, яка і стала причиною трагедії, але від Росії він, тим не менш, очікує на визнання провини, встановлення і покарання винних, які не «повели» заздалегідь літак із зони обстрілу над грозненським аеропортом, де зенітки били по українських дронах, і, зрештою, на компенсації родичам загиблих і постраждалих пасажирів азербайджанського літака.
Однак навіть після публікації даних «чорних скриньок» повітряного судна та результатів незалежного від Росії розслідування, все, що отримав Азербайджан, це вибачення від Путіна та Рамзана Кадирова, пропозиція неформальних компенсацій, поданих як гуманітарна допомога, але жодного покарання винних.
Здавалося б, що простіше. У російських традиціях призначати «стрілочників». «Здати» можна будь-якого диспетчера або зенітника. Ніхто ж не вимагає видавати Азербайджану особисто Кадирова або когось із його численних родичів, які обійняли всі ключові посади в Чечні. Однак Кремль чи то не захотів, чи то не зміг цієї вимоги виконати. Можливо, з тієї причини, що проти міг виявитися особисто Кадиров, а аргументів для нього у Путіна не знайшлося, припускає Преображенський.
Алієв схоже, втомився від взаємодії з російськими колегами, які, в принципі, розучилися вибачатися. Навіть за вбивства. Як наслідок — азербайджанська влада перестала дивитися крізь пальці на російський підривний вплив усередині своєї країни і, найімовірніше, тільки для початку закрила представництво «Росспівробітництва».
«Найімовірніше, поведінка російської влади — це результат агресії проти України, коли весь держапарат спочатку навчився брехати про удари по мирних українських цілях, по лікарнях і театрах. Потім, імовірно, це стало нормою. А тепер ступінь загальної безсоромності такий, що вже й на думку не спадає, що збоку має дикий вигляд, коли вигадують ідіотські відмовки або навіть заявляють, що загиблий сам винен у тому, що опинився мішенню ракети», — йдеться у матеріалі.
Путін від такої впертості втрачає чимало, але незрозуміло, що набуває (крім, можливо, збереження чеченської лояльності). Поведінка Москви показує, що вона діє ірраціонально. І щодо України, до речі, від неї теж не слід очікувати іншого.
Є безліч сфер, у яких Азербайджан був би потрібен Росії, як от транзит газу, координація у торгівлі нафтою, обхід санкцій тощо. Але Кремль вирішив не виконувати вимоги Алієва.
«Чи означає це, що Москва зовсім втратила шанс нормалізувати відносини з Алієвим? Навряд чи, все ж таки і йому ця співпраця може бути дуже вигідною, а він рішення — на відміну від Путіна — ухвалює раціональні. Однак судового процесу у справі про літак, схоже, не уникнути — раз не виходить «по-хорошому». І ця «моральна правота» дасть змогу тепер Алієву до всіх контрактів і угод із Кремлем додавати «націнку за аморальність». Але і при цьому дрейф Азербайджану в бік від Кремля, найімовірніше, продовжиться. Тим паче, що це, напевно, вигідно патрону Алієва — президенту Туреччини Реджепу Ердогану, який крок за кроком видавлює Росію з найрізноманітніших регіонів пострадянського простору, користуючись ірраціональною поведінкою Кремля», — підсумовує аналітик.
