Трамп втрачає популярність, а його армія зазнає втрат і зменшує запаси ракет та перехоплювачів.
Через півроку після того, як США та Ізраїль завдали ударів по Ірану, конфлікт, який президент США Дональд Трамп охарактеризував як «невелику операцію», перетворився на глибоко непопулярне протистояння без ясного завершення. Іран не піддався. Судноплавство в Ормузькій протоці залишається серйозно порушеним, а чіткого шляху до завершення конфлікту, який Трамп колись обіцяв закінчити за чотири тижні, досі не існує, повідомляє Reuters.
Війна негативно позначається на політичному іміджі Трампа. З моменту її початку його рейтинг схвалення знизився з 40% до 33%, свідчить опитування Reuters/Ipsos, а зростання цін на паливо підірвало передвиборчу обіцянку президента зменшити витрати для американців. Лише 31% громадян підтримують цю війну, що є нижчим показником, ніж на аналогічному етапі війни в Афганістані, схвалення якої за даними Gallup роками перевищувало 50%.
Невдоволення виборців через зростання цін створює труднощі для Республіканської партії напередодні проміжних виборів у листопаді, коли їй потрібно буде захищати незначну більшість в обох палатах Конгресу. Конфлікт також поглибив розкол між республіканцями, які дотримуються ізоляціоністських поглядів і прагнуть швидкого завершення війни, та тими, хто вважає, що Трамп має продовжувати тиснути на Тегеран військовими засобами.
Світова економіка відчула наслідки війни, хоча й менш значні, ніж очікувалося. Удари США та Ізраїлю викликали занепокоєння, адже Ормузька протока, що звужується до приблизно 34 кілометрів між Іраном і Оманом, забезпечує близько 20% світових постачань енергоносіїв. Її блокування призвело до різкого зростання цін на нафту та побоювань щодо глобального спаду.
Міжнародний валютний фонд двічі знижував прогноз світового зростання з початку війни і тепер очікує, що світова економіка зросте на 3% цього року, порівняно з прогнозованими у січні 3,3%. Проте, за оцінками економістів, глобальна економіка виявилася більш стійкою, ніж під час нафтових криз 1970-х: провідні економіки менше залежать від енергоносіїв, а стабільні витрати та інвестиції, зокрема бум штучного інтелекту, пом’якшили негативний вплив.
Сам Іран зазнав значних втрат, але не був переможений. У травні головнокомандувач збройних сил США на Близькому Сході адмірал Бред Купер повідомив Конгресу, що американські сили знищили 161 іранський військово-морський корабель і вивели з ладу 82% систем протиповітряної оборони країни. За його словами, іранська авіація, яка раніше виконувала до 100 бойових вильотів на день, припинила свої операції.
Попри це, Іран зберігає безпілотники та ракети і неодноразово успішно атакував судноплавство та військові об’єкти США в регіоні. У березні Reuters повідомляло, що США можуть з упевненістю підтвердити знищення лише близько третини величезного ракетного арсеналу Ірану, тоді як статус ще однієї третини залишається невизначеним. Ймовірно, ці ракети пошкоджені, знищені або заховані в підземних тунелях і бункерах.
Схожі публікації
Південно-Китайське море та Китай – новий острів для…
Ель-Ніньйо посилюється: активність зросла на 36 відсотків.
Війна забрала тисячі життів і поглибила економічну кризу в Ірані: у липні продовольча інфляція досягла 128% у річному вимірі, повідомляє іранський статистичний центр. Конфлікт відсунув на другий план внутрішні політичні розбіжності та посилив тиск на дисидентів.
Стабільність усього Близького Сходу також постраждала. Іранські ракетні та безпілотні атаки по союзних США державам Перської затоки вразили військові та дипломатичні об’єкти та порушили авіасполучення. У поєднанні з блокадою хуситами судноплавства, спрямованою проти перевезень, пов’язаних із Саудівською Аравією, це підвищило страхові та транспортні витрати в регіоні, порушило ланцюги постачання та посилило невизначеність для економік країн Затоки.
Невизначеним залишається і стан іранської ядерної програми. За оцінками американської розвідки, оприлюдненими у травні, час, необхідний Ірану для накопичення достатньої кількості розщеплюваного матеріалу для створення бомби, зріс до одного року, у порівнянні з періодом до пів року до початку війни.
Удари США та Ізраїлю під час попередньої атаки в червні 2025 року та на початку нинішньої війни серйозно пошкодили три відомі збагачувальні об’єкти Ірану, а ізраїльські удари забрали життя провідних ядерних науковців. Проте реальний стан програми залишається невідомим, оскільки інспектори ООН не поверталися на іранські ядерні об’єкти.
Міжнародне агентство з атомної енергії не може підтвердити місцезнаходження близько 440 кілограмів урану, збагаченого до 60%, з часу ударів 2025 року; цей запас теоретично можна додатково збагатити до збройового рівня на прихованому об’єкті. Іран послідовно заперечує намір створити атомну зброю.
Війна також дорого обходиться американській армії. З моменту її початку загинули 18 військовослужбовців США, ще понад 750 отримали поранення. Збройні сили втратили безпілотники та літаки, як через іранський вогонь, так і через аварії: за даними травневого звіту Дослідницької служби Конгресу, у конфлікті втрачено 42 військові літаки США.
Серйозною проблемою стали й запаси боєприпасів: за даними Reuters, американська армія витратила «практично весь» світовий запас певних високоточних ракет. За оцінкою Центру стратегічних і міжнародних досліджень, до липня США використали близько 65% перехоплювачів Patriot і скоротили запаси перехоплювачів THAAD щонайменше на 38%.
Вашингтон перекинув на Близький Схід винищувачі, військові кораблі та інші засоби з Європи й Азійсько-Тихоокеанського регіону, продовживши терміни розгортання й поставивши під сумнів боєготовність на інших напрямках. Авіаносець USS Gerald R. Ford перебував у розгортанні понад рік, найдовше з часів В’єтнамської війни, а законодавці висловлювали занепокоєння умовами на борту USS Abraham Lincoln після 200 діб поспіль у морі; минулого тижня цей авіаносець замінили іншим, який раніше перебував у Тихому океані, що ще раз підтвердило, наскільки війна виснажує ресурси США.
Наразі, здається, у Вашингтоні визнають, що нові військові удари навряд чи змуслять Іран піти на поступки. США повертаються до кампанії економічного тиску, сподіваючись і надалі послаблювати іранську владу. Держсекретар Марко Рубіо повідомив союзникам, що нових ударів «найближчим часом» не варто очікувати.
У серпні війна зайшла у глухий кут: Трамп не зміг змусити Тегеран капітулювати, а американські удари помітно сповільнилися. Вашингтон дедалі більше робить ставку на економічний тиск, погрожуючи санкціями не лише Ірану, а й країнам, які допомагатимуть йому обходити обмеження.
Ключовим важелем Тегерана залишається Ормузька протока. Іран намагається посилити контроль над маршрутом і вже заблокував 45 танкерів, яким загрожують штрафи, затримання та конфіскація вантажів. Наприкінці серпня Тегеран та Оман домовилися про поділ вод і доходів протоки, однак її повноцінне відкриття Іран пов’язує з виконанням своїх умов Вашингтоном.
