Клан Асадів будував у Сирії авторитарну державу, спираючись на репресії
Падіння династії Асадів, яка правила Сирією понад пів століття, відкриває багато паралелей із режимом Володимира Путіна в Росії. Клан Асадів, починаючи з Хафеза Асада у 1970 році, будував авторитарну державу, спираючись на репресії, пропаганду та культ особистості. Башар Асад, який прийшов до влади у 2000 році, продовжив справу батька, перетворивши Сирію на фортецю тоталітаризму.
Однак навіть найміцніші режими не є непорушними. Крах правління Асадів демонструє, як системи, побудовані на страху й насильстві, можуть здаватися стабільними, поки не стикаються із зовнішніми та внутрішніми кризами.
Спочатку здавалося, що Башар може стати іншим – більш відкритим і демократичним, ніж його батько. Але ці сподівання швидко розвіялися. Асад запам’ятається як лідер, який у 2011 році жорстоко придушив мирні протести, що переросли у криваву громадянську війну. Цей конфлікт забрав життя понад пів мільйона людей і змусив шість мільйонів залишити свої домівки.
Вижити режиму Асада вдалося завдяки підтримці Росії та Ірану. Російська авіація завдала масованих ударів по повстанцях, тоді як Іран забезпечив військових радників, а ліванська Хезболла надіслала своїх досвідчених бійців. Завдяки цій допомозі Асад зумів утриматися при владі, попри багаторічну кризу та міжнародний осуд.
Режим Путіна багато в чому відтворює модель, яку застосовував клан Асадів. Росія також будується на жорсткому придушенні опозиції, контролі над інформаційним простором і підміні національних інтересів особистою владою лідера. І подібно до Асада, Путін ставить свій режим у залежність від зовнішньої підтримки — зокрема, від силових структур і вузького кола олігархів.
Втеча Башара Асада до Москви після повстання в Сирії нагадує долю українського президента-втікача Віктора Януковича. Цей сценарій може чекати і самого Путіна. Якщо колись непохитний клан Асадів впав за кілька тижнів, то й російський режим, який здається монолітним, може розвалитися з неймовірною швидкістю.
Падіння династії Асадів може завдати нищівного удару по амбіціях Володимира Путіна закріпитися як ключовий гравець на Близькому Сході. Більше того, ця подія ставить під серйозну загрозу і сам російський режим.
«Путін кинув Асада під автобус, щоб зосередитися на війні в Україні. Його ресурси виснажені, а сила — лише ілюзія», — повідомляє колишній міністра закордонних справ України Дмитро Кулеба.
Сирійці вже розбирають пам’ятники Асадів, так само як українці ламали символи радянського минулого під час декомунізації. Це яскравий сигнал, що народи, які довго жили під гнітом авторитаризму, зрештою знаходять сили для боротьби й змін.
Юрій Богданов зазначає, що крах режиму Асада підриває традиційні позиції Росії як «трикстера-ескалатора», залишаючи її з репутаційними та матеріальними втратами. Водночас західні країни мають можливість укріпити свої позиції у регіоні та глобальній дипломатії, особливо у питанні України
53 роки правління клану Асадів стали нагадуванням: жодна диктатура не триває вічно. І хоча Путін намагається утримати Росію у стані політичного застою, уроки Сирії показують, що навіть найжорстокіші режими не є безсмертними.
«Асад пав. Так завжди було і буде з усіма диктаторами, які роблять ставку на Путіна. Він завжди зраджує тих, хто на нього покладається», – прокоментував падіння режиму Асада міністр закордонних справ Андрій Сибіга.
