Широке застосування живих вакцин зменшило кількість захворювань великої рогатої худоби на інфекційний ринотрахеїт (ІРТ) і вірусну діарею (ВД), але виникли інші проблеми, пише журнал The Ukrainian Farmer.
У низці випадків щеплення живою вакциною проти ІРТ не запобігало респіраторній інфекції та кон’юнктивіту у ВРХ, спричинених БГВ-1. Імовірно, це пов’язано з порушенням умов зберігання вакцини, в результаті чого вірус був інактивований.
Крім того, щеплення живою вакциною проти ІРТ чи ВД може спричинити клінічні симптоми захворювання, аборт, вірусоносійство та виділення вірусу від вакцинованих із наступним інфікуванням нещеплених тварин.
Установлено, що вакцинний вірус ІРТ може перебувати в організмі щеплених тварин і виділятись у довкілля від 16 діб до 3 місяців після вакцинації. Тому не можна допускати контакту невакцинованих тільних корів із тваринами, щепленими живою вакциною.
Особливо тривало й часто вакцинні віруси ІРТ та ВД виділяються зі спермою щеплених биків. Є випадки, коли щеплення биків живою вакциною проти ІРТ призводило до виділення цього вірусу зі спермою протягом кількох місяців після вакцинації.
Серед недоліків живих вакцин ‒ здатність вакцинного вірусу ІРТ та ВД до персистенції. Так, у Бельгії за застосування живої вакцини проти ІРТ, негативної за глікопротеїдом Е, виявили, що вона може призводити до латентної інфекції у телят.
Також і вакцинні, і польові штами вірусу ІРТ та ВД спричиняють імуносупресію в тварин, унаслідок чого підвищується сприйнятливість до інших збудників і виникають змішані інфекції.
Крім того, живі вакцини проти ІРТ та вірусної діареї можуть уражувати яєчники корів, погіршувати якість сперми у биків. До того ж треба враховувати імовірність інтерференції імунної відповіді на інші вакцини.
Discussion about this post