Промислове культивування мікроводоростей для отримання з них біопалива здійснюють у відкритих і закритих (фотореактори) системах. Використання відкритих установок раціонально тільки тоді, коли є умови для негайного використання отриманої біомаси. Експлуатація таких систем допускається в екологічно чистих регіонах, де протягом року є оптимальні умови культивування: хімічний склад води, рН, тривалість світлового дня, рівень сонячної радіації тощо.
Про це пише журнал «Наше птахівництво».
Фотобіореактори класифікують за кількома ознаками. За типом конструкції установки поділяють на відкриті й закриті; трубчаті, площинні, зрошувального типу; горизонтальні, вертикальні, нахилені, спіральні; колекторні чи змійовикові.
За способом перемішування суспензії фотобіореактори бувають із повітряним перемішуванням (барботаж); за допомогою гідравлічного насоса; аерліфтні; з механічною мішалкою.
За способом освітлення: природне освітлення, штучне, комбіноване.
За режимом культивування: накопичувальний, проточний, від’ємно-доливний.
Найпоширеніші конструкції закритих фотобіореакторів ‒ зрошувального типу; трубчаті; площинного типу.
Також є фотореактор, у якому розшарування суспензії мікроводоростей відбувається за допомогою вертикальних сіток. Підвищити ККД фотосинтезу можна, збільшивши потужність дози світлової енергії без підвищення поверхневої освітленості культури. Експериментально це досягається зменшенням оптичної товщини шару водоростей, тобто поверхневої концентрації біомаси клітин, що й реалізується в цьому фотореакторі.
За ефективністю фотобіореактори барабанного типу із застосуванням розшарування суспензії переважають усі інші.
Як повідомлялося, з 1 га мікроводоростей можна виробити 47 тис. л дизпалива.
Discussion about this post