Перебіг хвороби Глессера у свиногосподарстві ензоотичний, абсолютно переважає передавання інфекції через прямий контакт.
Про це пише журнал The Ukrainian Farmer.
Патогенні штами найчастіше потрапляють на свиноферму в результаті закупівлі тварин у заражених господарствах. У разі занесення в благополучне стадо збудника хвороби Глессера ‒ бактерії Haemophilus parasuis ‒ до інфекції сприйнятливі всі вікові категорії, і всі вони охоплюються спалахом. Така ситуація складається в зараженому господарстві в разі проникнення нового вірулентного штаму.
За ензоотії в господарствах резервуаром інфекції є свиноматки, а поросята інфікуються під час ссання, тобто до відлучення. Частота виділення свиноматками патогенних штамів відносно низька, тому зазвичай інфікується лише невелика група поросят, і в них виробляється власний імунітет. Згодом такі поросята стають субклінічними носіями. Решта поросят, що не уражені патогенними штамами, захищена у цей період колостральним імунітетом.
У період дорощування поросят, зазвичай у віці 5-6 тижнів, знижується рівень колостральних антитіл, і під впливом стресових чинників у субклінічних носіїв частіше виділяються патогенні штами. Це означає інфікування інших тварин уже без колострального імунітету, в яких не розвинений постінфекційний імунітет із періоду ссання. Отже, в цей період надзвичайно зростає ризик клінічної маніфестації інфекції. Клінічний же перебіг хвороби Глессера найбільшою мірою залежить від вірулентності патогенного штаму.
Нагадаємо, клінічні ознаки хвороби Глессера проявляються дуже рано.
Discussion about this post