Перебіг хвороби Глессера у свиногосподарстві ензоотичний, абсолютно переважає передавання інфекції через прямий контакт.
Про це пише журнал The Ukrainian Farmer.
Патогенні штами найчастіше потрапляють на свиноферму в результаті закупівлі тварин у заражених господарствах. У разі занесення в благополучне стадо збудника хвороби Глессера ‒ бактерії Haemophilus parasuis ‒ до інфекції сприйнятливі всі вікові категорії, і всі вони охоплюються спалахом. Така ситуація складається в зараженому господарстві в разі проникнення нового вірулентного штаму.
За ензоотії в господарствах резервуаром інфекції є свиноматки, а поросята інфікуються під час ссання, тобто до відлучення. Частота виділення свиноматками патогенних штамів відносно низька, тому зазвичай інфікується лише невелика група поросят, і в них виробляється власний імунітет. Згодом такі поросята стають субклінічними носіями. Решта поросят, що не уражені патогенними штамами, захищена у цей період колостральним імунітетом.
У період дорощування поросят, зазвичай у віці 5-6 тижнів, знижується рівень колостральних антитіл, і під впливом стресових чинників у субклінічних носіїв частіше виділяються патогенні штами. Це означає інфікування інших тварин уже без колострального імунітету, в яких не розвинений постінфекційний імунітет із періоду ссання. Отже, в цей період надзвичайно зростає ризик клінічної маніфестації інфекції. Клінічний же перебіг хвороби Глессера найбільшою мірою залежить від вірулентності патогенного штаму.
Нагадаємо, клінічні ознаки хвороби Глессера проявляються дуже рано.
