Дружня атмосфера зустрічі Трампа і Зеленського не приховує незмінності базових позицій переговорів | Політика

Дружня атмосфера зустрічі Трампа і Зеленського не приховує незмінності базових позицій переговорів

Після саміту в Мар-а-Лаго насамперед зрозуміло одне: з ключових питань переговорів Володимир Путін не зрушує ні на міліметр. Дружня атмосфера зустрічі президентів Трампа і Зеленського не може приховати того, що в базових позиціях нічого не змінилося.

Один інсайдер в українському уряді сказав BILD:

«Ми можемо проводити безліч зустрічей і вести десятки телефонних розмов, але одне залишається незмінним: Путін хоче весь Донбас – і значно більше. Він ніде чітко не сказав, що хоче миру».

Ця оцінка збігається з тим, що говорить Володимир Зеленський. В ефірі Fox News, відповідаючи на запитання, чи бачить він ознаки миру, він заявив:

«Чесно кажучи, я не бачу таких ознак. Я не чую цього публічно. Він не говорить про мир. Він говорить, що може йти далі. Це не сигнали миру».

З цим погоджуються і в армії. Один український військовий сказав BILD:

«Інтенсивність російських атак на всіх ділянках фронту говорить сама за себе».

Саме в цьому суть проблеми, підсумовує Ронцгаймер: Москва наполягає на своїх максималістських вимогах. Путін демонструє військову силу і політичну непоступливість, а не готовність до компромісів. Усі пропозиції України, наприклад референдум щодо демілітаризованої зони на Донбасі (для чого знадобилося б припинення вогню), відкидаються. Не лише Путіним, а й Трампом. Тим самим відпадає одна з небагатьох ідей, які хоча б теоретично могли відкрити шлях до деескалації.

До цього додається фундаментальна недовіра України. Досвід показує, що Росія підписує угоди, а потім їх порушує. Демілітаризована зона, з української точки зору, залишає без відповіді запитання: хто гарантує безпеку? Що станеться, якщо з’являться російські «зелені чоловічки»? Хто тоді відреагує – і як швидко?

Українська тактика за цих умов – не допустити, щоб Трамп без критики сприйняв усе те, що йому розповідає Путін. Київ намагається переконати американську сторону враховувати аргументи України, залучати Європу та вести реальні переговори, а не просто переймати російські максималістські вимоги.

Це відкрита боротьба за прихильність Дональда Трампа та його оточення, пише Ронцгаймер. Вирішальне питання – як довго президент США готовий продовжувати цей процес і чи не втратить він у якийсь момент терпіння. Кидається в очі, що він більше не висуває ультиматумів і дедлайнів. Президент, який колись обіцяв закінчити війну в найкоротші строки, тепер допускає, що вона може тривати ще довго.