Через російський терор Херсон спорожнів на 80%

Через російський терор Херсон спорожнів на 80%. Репортер BILD Юліан Репке — в Україні, в місті дронів.

Шлях до Херсона виглядає зловісно. Понад десять кілометрів треба їхати тунелем із мереж, натягнутих над єдиною автомагістраллю, що веде до міста з півночі. По обидва боки лежать згорілі автомобілі та вантажівки — з часів, коли мереж ще не було. У місті одразу впадають у вічі зруйновані будівлі. У деяких житлових будинках величезні пробоїни від російських ракет чи бомб. Але найчастіше армія Путіна використовує дрони-камікадзе. Деякі розміром з автомобіль, інші – не більше каструлі, але у всіх одне завдання: сіяти смерть та руйнування.

Росія використовує тут від 100 до 600 дронів на день. Часто їхнє наближення розпізнається за тихим дзижчанням. Люди дивляться в небо — на зупинках часто одразу десять чи двадцять людей в одному напрямку. Вони знають: якщо дзижчання стає тихішим, їм пощастило. Якщо воно посилюється, значить, метою стали вони. Щоб врятувати життя, часто залишається лише тікати до найближчого під’їзду.

Люди бояться вийти надвір

Мешканка міста Ірина ледве стримує сльози у розмові з BILD. Її чоловіка вбито на фронті. Двоє її дітей теж уже було поранено дронами — просто в Херсоні. «Вчора я хотіла вийти із моїм 15-річним сином. Він уже кілька днів боявся виходити з дому — і не минуло й п’яти хвилин, як Shahed вибухає поряд і лякає нас до смерті. Мій син тепер не хоче виходити надвір, він відмовляється залишати квартиру», — каже вона. Тут живе і Заріна. Її дорослі діти живуть за кордоном, але вона не хоче залишати місто, до якого прив’язалася. Вона показує нам свою колишню перукарню, пекарню, улюблений ресторан та фітнес-центр. За винятком забитого ресторану, всі ці місця закрилися після попадання дронів.

Багато хто біг: 230 з 290 тисяч жителів, близько 80%, вже покинули місто. Олександра, яка до війни займалася дизайном одягу, теж відправила своїх дітей у безпечне місце у Європі, але сама не хоче їхати. Натомість вона заснувала організацію, яка дає дітям, що залишилися в Херсоні, надію серед жаху. Діти можуть щодня після школи приходити в приховане місце, глибоко під землею, щоб грати, малювати чи вивчати англійську. Вона сама називає це терапією для малюків. «Тут, у укритті, ми зібрали дітей та батьків разом, щоб дати їм безпечне місце – місце для емоційного розвантаження», – каже 39-річна жінка BILD.

Тим часом, терор зовні триває. Щоб захистити людей, влада у багатьох місцях натягнула сітки. Цілі вулиці і площі перетворюються таким чином на безпечні зони. У тому числі у центрі міста. Там ми зустрічаємо жінку похилого віку. Вона скаржиться, що в мережах постійно з’являються дірки, якими пролітають дрони. Коли під час розмови неподалік відбувається потужний вибух, вона каже: «Бачите! Від цих великих дронів нас все одно ніхто не захистить». І все ж українська армія робить все можливе: мобільні групи 34-ї бригади полюють на російські дрони.

Боротьба за життя продовжується

«Лапа», один із мисливців за дронами, каже: «Сьогодні ми боремося з усіма видами дронів. Маленькі квадрокоптери, середні дрони „Блискавка“ і навіть великі Shahed». Особливо підступні, за його словами, дрони-камікадзе, керовані оптоволокном. «Вони не відображаються на наших радарах, тобто ми шукаємо їх лише з слуху та візуально». За словами командира підрозділу, одна команда із чотирьох осіб на день збиває близько десяти дронів.

Незважаючи на терор, життя у Херсоні триває. У пологовому будинку ми зустрічаємо Світлану, яка лише десять годин тому народила доньку. Ми питаємо, чому вона не виїхала з міста. «Я люблю Херсон», — каже вона і додає, що до дронів вже звикла. Здаватися вона не хоче. Своєю донькою вона дала ім’я Вікторія – Перемога.

Головний лікар клініки повідомив BILD, що цього року у пологовому будинку народилося 23 дитини — на 90% менше, ніж у довоєнні часи. «Майже кожного дня хтось гине від дронів, але справжня катастрофа – це», – каже він і дивиться у порожнечу.