Російські найманці залишили стратегічний Кідаль під насмішки повстанців, що стало демонстрацією меж їх впливу.
Коли минулого місяця російські найманці вийшли зі стратегічного оплоту Кідаль на півночі Малі — відступаючи під глузуванням тих самих повстанців, яких їх послали знищити, — вони втратили більше, ніж просто територію. Аналітики характеризують виведення російського Африканського корпусу як принизливий удар по престижу Москви як провідного партнера з безпеки в регіоні Сахель в Африці, який вважається найсмертоноснішим осередком тероризму у світі, пише CNN.
Зіткнувшись з оточенням груп пов’язаних з Аль-Каїдою бойовиків та повстанців-туарегів у пустельному місті Кідаль, Африканський корпус Міністерства оборони Росії домовився з ними про безпечний прохід для евакуації свого особового складу. Цей епізод підкреслив зростаючі обмеження можливостей Москви захищати своїх союзників, що відображає нещодавні невдачі пов’язаних із нею режимів Башара Асада в Сирії, Ніколаса Мадуро у Венесуелі та керівництва Ірану.
🔊 увім звук
Малійські війська та російські найманці захопили Кідаль приблизно за півтори тисячі кілометрів на північний схід від столиці Бамако у 2023 році, що поклало край майже десятилітньому правлінню повстанців.
Ця перемога символізувала домінування Москви над західними зусиллями в Африці та підкреслила зростаючий вплив Росії в Сахелі, який включає території Сенегалу, Мавританії, Малі, Буркіна-Фасо, Нігеру, Нігерії, Чаду, Судану, Камеруну та Гамбії.
У Малі роками тривали громадянські війни, допоки після переворотів у 2020-2021 роках до влади не прийшли військові. Після розриву зв’язків із французькими силами та миротворцями ООН режим звернувся до Москви за підтримкою безпеки. Однак падіння Кідаля викриває крихкість цієї стратегії.
26 квітня туарезький Фронт визволення Азавада (FLA) оголосив у соціальних мережах про досягнення угоди з російськими військами про остаточне звільнення Кідаля, проголосивши місто «вільним». Невдовзі в мережі з’явилися відео, на яких бойовики туарегів насміхаються над колоною російської техніки, яка залишала базу.
Криза поглибилася після вбивства міністра оборони Малі Садіо Камари – ключового архітектора зсуву Малі в бік Москви.
Видання зазначає, що зі зменшенням впливу Заходу в Африці, Росія стала головним вибором для лідерів, які перебувають у скрутному становищі та шукають допомоги у сфері безпеки без умов Заходу щодо прав людини. Однак підхід Москви здебільшого є транзакційним: безпека в обмін на ресурси.
Військова присутність Росії в Африці була започаткована групою Вагнера, яка діяла в проблемних країнах, таких як Лівія, Мозамбік та Центральноафриканська Республіка (ЦАР) задовго до цього.
Перехід від Вагнера до Африканського корпусу не зупинив зростання небезпеки у сахельських країнах, де владу утримує хунта. Обіцянки Росії здебільшого не були виконані.
«Єдиною перемогою росіян (у Малі) було завоювання Кідаля у 2023 році», – вказав керівник програми Сахеля німецького аналітичного центру Фонду Конрада Аденауера, який мешкає в Малі, Ульф Лессінг.
Старший аналітик групи з моніторингу криз Проекту даних про місця та події збройних конфліктів (ACLED) Хені Нсайбіа додав, що модель безпеки Кремля є поверхневим рішенням для глибокої кризи в Сахелі. Хоча вона може забезпечити швидку військову підтримку, «вона дуже мало допомагає вирішити основні рушійні сили войовничості в регіоні, такі як слабке управління, корупція, соціально-економічна маргіналізація, етнічна напруженість та відсутність легітимності держави».
Повернення Кідаля до рук повстанців, за словами директора аналітичного центру Timbuktu Institute в Сенегалі Бакарі Самбе, знаменує собою «значний удар по репутації» Путіна в Африці.
Лессінг у свою чергу зазначає, що зафіксований на відео відступ росіян може знизити довіру до Африканського корпусу в Африці та перешкодити майбутнім партнерствам.
Однак аналітики застерігають, що Росія досі залишається життєво важливою для керівництва Малі. Її присутність зміцнила військовий потенціал країни та допомогла стабілізувати режим, принаймні тимчасово.
Міністерство оборони Росії заявило, що ситуація в Малі «залишається складною», повідомивши, що хоча Африканський корпус і вивів свої сили з Кідаля, він начебто запобіг ширшому колапсу, зірвавши спробу державного перевороту 25 квітня.
Тим часом представники туарегів закликали російські війська повністю залишити Малі, прогнозуючи остаточне падіння хунти.
Зі зростанням нестабільності малійська хунта стикається зі стратегічною дилемою.
«Виживання режиму не може бути поставлене на карту через одного зовнішнього партнера, особливо такого, який щойно не зміг запобігти найбільшому одноденному наступу, якого країна зазнала з 2012 року», – говорить Самбе.
Він припускає, що Малі та її регіональні союзники диверсифікують свої партнерства у сфері безпеки.
Разом із Буркіна-Фасо та Нігером Малі уже створила Альянс держав Сахеля (AES), який спочатку був сформований як політичний блок у відповідь на регіональні санкції, запроваджені після відповідних державних переворотів. Однак AES перетворився на пакт про взаємну оборону.
Ці три країни також розширили оборонні закупівлі у таких країн, як Китай та Туреччина, що сигналізує про ширший пошук альтернатив.
Однак варіанти залишаються обмеженими. Росія досі залишається єдиним партнером, який готовий безпосередньо розгортати бойові сили на передовій – критичний фактор для режимів, що борються з повстанцями, – що пов’язує Малі з Москвою, зазначив Лессінг.
Discussion about this post